• Неоголошена війна

Чи запанують мир і тиша?

Михайло ВЕДМІДЬ.

РАНКОВЕ зведення пресцентру штабу ООС від четверга, 23 грудня, відзначилося своєю незвичною лаконічністю: «Упродовж минулої доби, 22 грудня, та станом на 7 годину ранку поточної доби з боку російсько-окупаційних військ порушень режиму припинення вогню не зафіксовано». Отака от неочікувана, хоча й дуже бажана новина.

В принципі, окремі дні без жодних порушень тиші (а отже, і без бойових утрат) були на Сході України й раніше. Проте цього разу дотримання тиші збіглось у часі з іще однією обнадійливою новиною, яку оприлюднила українська делегація у ТКГ: «Сьогодні, 22 грудня, відбулося останнє цього року засідання Тристоронньої контактної групи, яке дає змогу засвідчити стриманий оптимізм щодо можливої деескалації ситуації на Донбасі та розблокування мирного процесу. На засіданні було досягнуто спільного розуміння необхідності відновлення дії режиму припинення вогню».

Втім, пов’язані ці дві події між собою чи це звичайний збіг? Не без того, що таки пов’язані. Про що можуть свідчити слова виконувача обов’язків першого заступника глави делегації України в ТКГ Андрія Костіна. Він, зокрема, зазначив, що вперше за тривалий час відчувається реальна можливість забезпечити тишу на лінії дотику в Донецькій і Луганській областях. «Українська сторона повністю готова до цього, — запевнив Костін і додав: — Важливо, що ми побачили готовність іншої сторони до такого кроку».

Та за всієї значущості рішення про припинення вогню та Донбасі воно не є головним. Сьогодні доля миру і майбутнього України переважно вирішується у взаємовідносинах і діалозі Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації.

Наприкінці минулого тижня міністерство закордонних справ РФ опублікувало пакет вимог щодо гарантій безпеки. У ньому Кремль, зокрема, вимагає від НАТО відмовитися від подальшого розширення на Схід та залучення до свого складу України, не проводити військової діяльності на території країн Східної Європи, Закавказзя та Центральної Азії, а також не розміщувати ракет середньої та малої дальності на позиціях, із яких вони можуть уразити територію інших учасників угоди, тощо.

Такі вимоги багато хто розцінив як ультиматум Путіна. Втім, ніхто, схоже, не злякався: у відповідь у Вашингтоні заявили, що діалог із Москвою щодо гарантій безпеки можливий лише в умовах деескалації ситуації з боку РФ на кордоні з Україною та у повній координації з європейськими союзниками та партнерами.