• Природа і ми

Грибний сезон відкрили на Різдво

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Взимку особливо приємно ходити по гриби. І це не жарт. Холод — чудова умова для росту зимових опеньків. Вони смачні й корисні, їх можна знайти навіть у міських дворах. Тож на Чернігівщині затяті грибники встигли відкрити новий сезон, прикрасивши різдвяні столи стравами із зимових грибів.

— ЦЕ ЯКЕСЬ диво, — не стримує емоцій В’ячеслав Михайлишин із Ніжина. — Вони ростуть навіть за морозної погоди.

Чоловік натрапив на колонію зимових опеньків прямісінько в міському парку імені Тараса Шевченка. У природі цей гриб росте в холодну пору, коли немає інших, його збирають навіть під снігом. Від інших опеньків зимовий відрізняється оксамитовою ніжкою, темною в нижній частині. Капелюшок жовтий або світло-коричневий, у центрі темніший, по краях світліший. У зрілого гриба він темно-коричневий, розміром 3-8 см, спочатку у вигляді дзвона, потім плоский. Чернігівець Сергій Соловей також назбирав опеньків напередодні Різдва. «У народі їх ще називають вербівка або лубинка зимова, а наукова назва — фламуліна», — пояснює чоловік.

Зимові опеньки відварюють у солоній воді, додають у супи. Ніжки грибів, що ростуть у природі, неїстівні, бо несмачні, але в умовах штучного вирощування (низька освітленість і висока вологість) вони стають довгими, м’якими й такими ж смачними, як і капелюшки.

Ніжинка Міла Новак, окрім опеньків, назбирала в лісі ще й грибів муер (аурикулярія), або ж, як на них кажуть у народі, «деревних вушок». Стравами із «тихого полювання» жінка прикрасила стіл. «Зимові опеньки готують, як звичайні, — вони смачні в будь-якому вигляді, — ділиться рецептом Міла Новак. — А з «вушок» ми любимо готувати салат по-корейськи».

Аурикулярія має багато різних назв: «собачі вуха», «чортове вухо», «юдине вухо». Всі вони пов’язані з незвичайною формою гриба. «Юдиним вухом» його назвали на підставі біблійної легенди про те, що Іуда Іскаріот повісився на бузині, а аурикулярія вухоподібна виростає саме на цьому дереві. У Китаї поширена інша назва — «хей му ер», що перекладається як «чорне деревне вухо».

Зимові гриби цінують ще й за лікувальні властивості. Наприклад, у Японії зимовий опеньок відомий як енокі, або енокітаке. Виготовлені на основі витяжки з нього препарати справляють протипухлинну дію та підвищують імунітет. У Китаї зимовий опеньок застосовують для профілактики гепатиту і виразки шлунка, він має противірусні властивості. Також корисний для стимуляції розумових здібностей і зміцнення пам’яті, оскільки містить повний набір незамінних амінокислот. Хітин, що входить до складу гриба, хоч і не засвоюється організмом людини, але виводить із нього важкі метали, прискорює загоєння ран травного тракту.

До речі, на Чернігівщині деякі грибники примудрились знайти ще й гливу. Вона, як і зимовий опеньок, може проростати з-під снігу. Ось така незвичайна різдвяна історія. Але тим, хто не знається на грибах, ходити по них до лісу, як до зимового, так і до літнього, не варто.