• З приводу

Новий податок — «на сім’ю»

Олена БЕГМА.

Під гаслом прозорості отримання доходів громадянами та запобігання ухилянню від сплати податків Зе-влада замислила впровадити новий вид декларування й оподаткування — сімейний…

У ВЕРХОВНІЙ РАДІ розробили та зареєстрували законопроєкт під номером 6539 «Про домогосподарства (домоекономіку)». Ініціаторами виступили 17 народних депутатів од монобільшості у парламенті — партії «Слуга народу». Серед них є і доволі відомі своїми антисоціальними заявами та законотворчістю особи, як-от глава профільного комітету Галина Третьякова (та сама, що колись закликала стерилізувати безробітних українців, оскільки вони, мовляв, народжують «неповноцінних» дітей), скандальний нардеп Євген Брагар, котрий свого часу порадив пенсіонерці продати собаку, аби розрахуватися за комуналку.

От такі персони заповзялися впровадити в Україні сімейне декларування. Щоб не лише підприємці, як індивідуальні фізичні особи, а навіть усі сім’ї раз на рік подавали електронну декларацію про свої доходи, котрі надходять у грошовій і негрошовій формі з усіх джерел. До переліку входитимуть зарплати, прибутки від підприємницької діяльності, компенсації, стипендії, призи та виграші, страхові виплати і пасивні доходи, кошти від продажу овочів і фруктів, вирощених на власній земельній ділянці, тощо. Ясна річ, сімейне декларування потягне за собою і сімейне оподаткування.

Якщо документ ухвалять, то починаючи з 2025 року вищеназвана фіскальна вимога стане обов’язковою. Це стосуватиметься навіть самотніх людей, які час од часу мусять десь підробляти, щоб прожити від пенсії до пенсії чи від зарплати до зар-плати. Адже у законопроєкті вони теж визначені як «домогосподарство», на яке поширюватиметься неодмінне подання щорічної декларації про «самостійну трудову діяльність».

Питається: навіщо вводити тотальну фіскалізацію доходів у такій бідній країні, як наша? Адже тільки житлові субсидії в нас одержують мільйони родин, яким зазвичай бракує коштів на найнеобхідніше. Через зубожіння народу вже навіть постало питання про запровадження від держави продуктових карток-чеків.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що, за даними Держстату, в Україні налічується 14,9 мільйона домогосподарств, більшість із яких складається з двох-трьох осіб. І що їхні доходи переважно — це оплата праці членів сім’ї, надходження від бізнесу та «самостійної трудової діяльності». При цьому частка домогосподарств, у яких основа доходу — безпосередньо підприємницька діяльність, ледь 0,9%. Саме вказаний аспект і непокоїть народних обранців. Вони заявляють, що це дуже низький офіційний показник, у той час як тіньові прибутки насправді мають значно більше співвітчизників. На них передовсім і спрямований законопроєкт — у їхніх кишенях податківці збираються зробити ревізію.

На думку економічного експерта Олексія Куща, з допомогою сімейних декларацій держава намагається почати впроваджувати непрямі методи контролю порівнянності доходів і витрат громадян. «У декларації треба буде вказувати не тільки всі доходи, а й витрати, з котрих можна оцінювати активи домогосподарства. У підсумку все населення поголовно можна буде взяти на фіскальний гачок», — застерігає фахівець. Щоправда, не зрозуміло, в який саме спосіб відстежуватиметься, чи всі доходи родини зазначені в декларації. «На практиці перевірити це важко, адже до кожної сім’ї податкового інспектора не приставиш», — каже Олексій Кущ. А окремо в законопроєкті цей нюанс не прописаний.

Є застороги і щодо стимулів для самозайнятих українців до легалізації своїх неофіційних доходів. Мова, зокрема, про впровадження такого об’єднувального поняття, як «соціальний трансферт». До нього вносяться практично всі соціальні гарантії і пільги (крім пенсій і стипендій), соціальне страхування і соціальні послуги. Тобто виходить так: для того щоб одержати субсидію, декретні, лікарняний і багато чого іншого, вже через три роки доведеться подавати річну податкову декларацію. Причому в законопроєкті прямо вказано: ненадання домогосподарством річної податкової декларації є підставою для позбавлення або припинення дії такого соціального трансферту.

Наслідки цього будуть більш ніж очевидні, бо ті, хто не захоче подавати декларації, будуть автоматично позбавлені доступу до соціального захисту. По суті, видається, новий законопроєкт спрямований на те, аби максимально скоротити кількість отримувачів державної допомоги та різних соціальних пільг. Наприклад, якщо ви претендуєте на субсидію й офіційна зарплата настільки маленька, що можете на неї розраховувати, то грошові перекази з Польщі чи Португалії від родича-заробітчанина (який теж є членом вашого домогосподарства) можуть усе радикально змінити, і в субсидії вам відмовлять.

А чи не в цьому, бува, і криється основний задум авторів документа? Адже це цілком у рамках соціальної стратегії влади, котра вважає, що більшість субсидіантів безпідставно користується такою допомогою і є нахлібниками суспільства.

Тож, можливо, невдовзі раз на рік іще й доведеться заповнювати загальну декларацію на сім’ю. І зазначати в ній прибуток, отриманий від проданих на базарі кількох мішків картоплі. Або грошовий переказ із-за кордону. Простіше кажучи, винайдено черговий «законний» спосіб відбирання грошей у населення в найкращих традиціях Остапа Бендера.