• Запитання — відповідь

Спадкування земельної ділянки

Підготувала Надія ПРОЦКО.

«Кілька місяців тому померла моя рідна тітка, яку я доглядала багато років. Своїх дітей у тітки не було, чоловіка також. Залишилася після її смерті невелика земельна ділянка зі старенькою хатиною. У селі кажуть, що можу претендувати на спадщину, але не знаю, як правильно це зробити і коли», — просить докладніше розповісти про процес спадкування Валентина Миколаївна з Житомирщини.

ПРИЙНЯТТЯ спадщини — одна з підстав набуття права власності на землю громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, юридичними особами, територіальними громадами та державою. Згідно з чинним законодавством, спадкування, зокрема й земельних ділянок, здійснюється за законом та за заповітом.

Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призначення.

Спадкоємці за законом поділяються на п’ять черг, і кожна з них успадковує майно тільки у тому разі, якщо попередня черга його не успадкувала:

— у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки;

— у другу чергу — рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері;

— у третю чергу — рідні дядько та тітка спадкодавця;

— у четверту чергу — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

— у п’яту чергу — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Звертаємо увагу, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом із урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Так, після смерті спадкодавця протягом шести місяців спадкоємцю необхідно подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини чи її відмову, незалежно від наявності заповіту. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання спадкодавця не відоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, зокрема земельної ділянки.

Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Після відкриття спадкової справи нотаріус на підставі поданих документів від спадкоємця перевіряє наявність зареєстрованого права на ділянку за померлим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо інформація про право власності та наявність кадастрового номера земельної ділянки підтверджується, то нотаріус видає спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. У разі коли спадкодавцю за життя був виданий документ на право власності на земельну ділянку без кадастрового номера або документи про право власності на землю були втрачені чи пошкоджені, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва на спадщину спадкоємцю.

При відсутності кадастрового номера земельної ділянки спадкоємцю необхідно звернутися до землевпорядної організації з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Після присвоєння кадастрового номера та отримання витягу із Державного земельного кадастру слід звернутися до нотаріуса для завершення процедури видачі свідоцтва про право на спадщину.

За відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджують те, що померла особа була власником земельної ділянки, необхідно звернутися до суду за місцезнаходженням земельної ділянки із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування. За результатами розгляду справи суд виносить рішення про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування. Після набрання рішенням суду законної сили слід звернутися до державного реєстратора нерухомого майна та зареєструвати право власності на земельну ділянку.

Нагадуємо, що у разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини існує два шляхи вирішення цієї ситуації:

— отримати письмову згоду інших спадкоємців і подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу;

— подати позов до суду. Відповідно до ч. 3-ї ст. 1272-ї Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Незнання того, що подати заяву потрібно було у визначений шестимісячний термін, поважною причиною не вважається.