• Згадаймо Майстра

За імпортною технологією

Борис ПОЛІЩУК.

Весна. По один бік дороги кипить у полі робота. Тут тобі й забороновано. Тут тобі й насіння підвезено. Тут тобі й добриво в сівалку заправлено. Ні хвилини простою.

Жвавий чоловік у сітчастому капроновому кашкеті із здоровецьким козирком погрібся в землі і задоволено показав трактористові великого пальця:

— Харашо, Ван’юша! Малад’єц!

А через дорогу стоїть трактор із сівалкою. Попереду — ще один із культиватором та боронами. Хлопці грають у карти, аж виляски йдуть:

— Доведеться тобі, Миколо, бігти за півлітрою.

— А це ще побачимо, хто побіжить.

— Вже й так усе видно.

— Ти краще ходи, а язика вдома з жінкою почухаєш. Теж мені мислитель знайшовся. Прямо тобі Копенгаген.

— І походжу. Сім бубни.

— Десять козира. Вхопив?

— Сім чирви.

— Бачили ми таких. Король.

— Сім козира.

— Ну забрав...

— А це тобі дама на погони. Чухрай до Марини за півлітрою — і буде тобі Копенгаген.

— Спішу, аж коліна збиваю.

— Миколо, не єрепенься, бо одшалюю.

— А чого ти піддивлявся в карти?

— Коли?

— Знаєш коли.

Обіч дороги зупинилася машина:

— Хлопці, як проїхати до Халимонівки?

— Ти що, шоферські права за сало купив?

— За гроші.

— Тоді давай і нам троячку і їдь прямо.

— Спасибі. А чого це ви такої гарячої пори простоюєте?

— Бо нема куди поспішати.

— А он ті, що через дорогу, поспішають.

— Так вони ж сіють за імпортною технологією. Їм інакше не можна. Там усе розписано по хвилинах. Он фірмач за всім стежить.

— А чому ж у вас не по хвилинах?

— Бо не привезли добрива.

— А чому не привезли?

— Хіба тобі не однаково? Ще встигнемо.

— А хіба ті, що через дорогу, не встигнуть?

— От надоїдливий чоловік. Сказано ж: вони сіють за імпортною технологією, а ми за своєю. Зрозумів? А тепер або сідай грати в карти, або їдь собі до своєї Халимонівки і не заважай...