• Рядки з листів

Нема ладу

ЖИВУ я в невеличкому селі Покровка, що в Дністровському районі Чернівецької області. Коли оформляв документи на призначення пенсії, то виявилося, що недостатньо стажу, тож у результаті отримую надто мізерну суму на місяць. Цих грошей заледве на хліб вистачає. В субсидії теж відмовили. Маю два паї і, здавалось би, не так усе й погано, але галопуючі ціни з’їдають ті доходи миттєво. Цілу зиму лущу горіхи і продаю, щоб заробити бодай якусь копійчину. Щоправда, купують товар у селян за дуже низькими цінами, а затим перепродують в рази дорожче. Хотілося б, аби ці механізми держава все-таки контролювала.

Маємо в Покровці ще 30 корів, але пасти їх уже ніде, бо наше пасовище знаходиться далеко за селом і там його орють та засівають. Крім того, подейкують, що той наділ готують на продаж. Загалом із землею нема ладу.

Володимир ГОНЧАР.

Чернівецька область.

На сьогодні я найстарший житель села (15 березня виповниться 87) і маю чи не найбільшу пенсію з-поміж односельців (4 тис. 817 грн). Однак і її на все не вистачає. Дуже дорогими стали ліки, без яких я і дня не можу обійтися. Дружина померла, тож тепер живу в доньки, теж пенсіонерки. По ліки треба їхати аж у Хорол або Лубни. Автобуси не ходять. Наймаю машину, плачу 300-400 гривень за поїздку. І так кілька разів на місяць. Ще якісь продукти купив — і катма грошей. То це в мене. А що казати про пенсіонерів, яким виплачують узагалі убогу пенсію?

Кожен із нас заслуговує на гідну старість. Хай уже без подорожей по світу, як це собі можуть дозволити американські та європейські пенсіонери, але бодай вистачало б на найнеобхідніше. Вважаю, що ми своєю працею, своїм внеском у розбудову держави це заслужили.

Віктор МАРТИНЕНКО.

с. Худоліївка

Кременчуцького району

Полтавської області.

Чому так — одні жирують, інші бідують? А скільки у нас безробітних, хворих, які не мають за що лікуватися? Колись 10 пігулок від кашлю коштували одну копійку, від температури — чотири, а тепер відповідно 24 і 42 гривні. До чого ми дохазяйнувалися? Кажуть, бюджет дірявий. Певна річ, він буде таким, якщо керівники Укрпошти, Укрзалізниці, газових компаній тощо одержують щомісяця мільйонні зарплати. Державою правлять олігархи. Їхні реформи скеровані тільки на власну наживу, і нема їм діла ні до народу, ні до самої України. Людяність і патріотизм їм, на жаль, не притаманні. Тому й бідуємо.

Надія ДАНІЛКОВА.

с. Пархомівці

Хмельницького району

Хмельницької області.

У сесійній залі Верховної Ради сидить чимало так званих мовчунів, які жодного разу не виступили, не внесли жодної пропозиції. І от я собі міркую: за що їм платять зарплату, та ще й чималу? Причому роблять це вчасно, без затримок, а не так, як шахтарям чи лікарям, заборгованість перед якими влада, на превеликий жаль, зробила «традиційною».

Петро ОЛЕКСІЙЧУК.

с. Липляни

Коростенського району

Житомирської області.