• Проблема

На гептиловій бочці

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Ніхто сьогодні до пуття не роз’яснить, звідки взялася ця назва — гептил. Хіміки запевняють, що в них і на думці не було найменувати так речовину-«горючку» — несиметричний диметилгідразин (НДМГ). На їхнє переконання, це формальна назва. А ракетобудівники завше стверджували, що вона кодова або зашифрована, аби тримати в таємниці, що ж саме використовується як основний компонент висококиплячого ракетного палива. Від секрету вже нічого не лишилось. У Дніпрі-місті слово «гептил» нині чи не в кожного на вустах. Його тут бояться, мов вогню, чи й дужче.

І ЦЬОМУ є причина. П’ять років тому Міністерство оборони передало Південному машинобудівному заводу та Конструкторському бюро «Південне» на зберігання і поступову ліквідацію 95 тонн рідкого ракетного палива з кодовою назвою «гептил». І полегшено зітхнуло, бо скинуло з плечей нелегку ношу. Адже в немалу копієчку влітало зберігання гептилу в певних суворих умовах. Утім, ситуація неймовірно патова: нині начебто не відомо, як саме його можна утилізувати. Доктор хімічних наук, професор Віктор Варгалюк, який колись доклав зусиль до винайдення палива, каже: «Ним важко було займатись, і, справді, нормальних та надійних технологій, які б дали змогу позбутися «монстра», поки що, вважаю, нема».

— Навіть якщо спалювати його, — уточнює В. Варгалюк, — утворюватимуться інші шкідливі й небезпечні речовини, і доведеться думати, яким чином знезаражувати їх.

А «жартувати» з гептилом страшно. Гіркий досвід є. У 2013 році за кілька хвилин після пуску з космодрому «Байконур» вибухнув і впав на землю російський ракетоносій «Протон-М». Відтак гептил, хоч і в незначній кількості, потрапив назовні. І зайвий раз нагадав, що уражує буквально всі системи людського організму — серцево-судинну, імунну, нервову, лімфатичну. Також пошкоджує органи травлення, зокрема печінку, а ще шкіру…

Місяців зо два тому гендиректор «Південмашу» Сергій Войта надіслав листа Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості і Державному космічному агентству. У ньому йдеться про те, що завод «не має коштів для фінансування зберігання у себе компонентів летючого і токсичного ракетного палива». І далі: «Терміни його безпечного стану спливають, і загроза мешканцям міста Дніпро наростає». Тут не можна змовчати і про те, що у страху, як відомо, великі очі: лист породив чутки, буцімто на заводі вже й стався витік гептилу. В деяких ЗМІ навіть посилалися щодо цього на коментар якогось працівника-«інкогніто» чи то КБ «Південне», чи самого Південмашу. Проте офіційного ні підтвердження, ні спростування не обнародували. Як хочете, так і гадайте, люди добрі. Паніки не виникло, та занепокоїлися всі не на жарт. Хтось із заводчан таки повідомив землякам, що «лиш відро гептилу здатне отруїти таке величезне озеро, як Байкал, на тисячу років».

У Дніпро негайно примчала комісія фахівців Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації на чолі із заступником начальника Олександром Шевченком. Який насамперед запевнив, що «і торік, і навіть уже цього року ДП «Південмаш» та КБ «Південне» ретельно перевірялися на відповідність правилам і вимогам техногенної та пожежної безпеки». Тепер от знову «додатково вивчили і дослідили, як зберігається гептил». І далі пан Шевченко авторитетно (цитуємо дослівно) заявив: «Жодного фактичного підтвердження витоку гептилу в навколишній простір не виявлено. Однак комісія відзначає, та й раніше це було відомо, що реальна загроза існує. Це дійсно надзвичайно токсична речовина першого класу небезпеки, вищого в Україні немає».

То як уберегти обласний центр від небезпеки? Олександр Шевченко поінформував, що «хоч на обох підприємствах усе роблять для того, аби уникнути катастрофи і великої біди», Мінстратегпром створює комісію «з питань безпечного зберігання компонентів рідкого ракетного палива та можливої утилізації бодай їх некондиційної (!? — Авт.) частини до кінця 2023 року». А поки що дніпровців зобов’язали щодня здійснювати моніторинг стану «тари» з гептилом. Причому це радше вимушені «заходи безпеки». Річ у тому, що існує автоматична система контролю випаровування палива з ємностей, та вона вийшла з ладу, і наразі відремонтувати її не видається можливим.

Як не старалися високі чиновники і фахівці з Києва, цілком заспокоїти жителів Дніпра не вдалося. Народ вважає вжиті заходи на рівні «якось воно буде, мо, й обійдеться». Тому продовжує вимагати рішучіших дій. Та й як ви робили б, якби знали, що в разі розгерметизації цистерн із гептилом радіус зони ураження сягне від 3 до 5 кілометрів міською територією?! Є навіть прогноз, що загине не менш ніж 30 тисяч жителів. Тобто навряд чи встигнуть їх евакуювати...

Тому й самі ракетобудівники наполягають: слід припиняти зберігати неймовірно токсичну ракетну «горючку». Бо якщо вона залишатиметься тут, то, як рушниця на театральній сцені, рано чи пізно може «вистрелити». Необхідно не гаючись братися за знищення залишків колишньої гонки озброєнь. Тримати в заручниках жителів мільйонного міста — це злочин, виправдання якому не буде. Нарешті, заступник головного інженера КБ «Південне» Павло Дегтяренко оптимістично запевняє, нібито на підприємстві напрацьовано сертифіковану технологію утилізації цієї смертоносної отрути: «У полум’ї гасового вогню за температури вище тисячі ста градусів згорять і рештки гептилу — це ми ручаємось». Інша річ, додає П. Дегтяренко, що знадобиться для цього мало не пів мільйона тонн гасу і понад 300 мільйонів гривень. Дайте ж тільки те й інше, поки не пізно! Поки страшний грім не грякнув.