• Долі людські

Спортсмен, інтелектуал, «диверсант»...

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

У першій половині ХХ століття футбол на Закарпатті був настільки розвинений, що після 1945 року ужгородські команди із сенсаційними перемогами вийшли на всесоюзний рівень.

ЯСКРАВИМ лідером не менш яскравого свого життя був Василь Федак — спортсмен, журналіст, інтелектуал. 1948-го його звинуватили у буржуазному націоналізмі, співпраці з угорською розвідкою і засудили до 25 років концтаборів. Не останню роль у арешті Федака, вважали його сучасники, зіграв фатальний поєдинок між ужгородським «Спартаком» і командою спортивного клубу армії. Вболівати прийшли високі військові чини, які не сумнівалися, що футболісти «червоної армії» розправляться з якоюсь там провінційною командою. Однак сталося навпаки. Коли наприкінці гри рахунок став 10:0 на користь ужгородського «Спартака», на стадіон вибігли озброєні солдати, які, стріляючи в повітря, виловлювали з поля закарпатських футболістів. Ті кинулися врозтіч, рятуючись, хто як може. Очільника команди Василя Федака затримали й звинуватили в диверсії проти «визволителів».

Попри всі трагічні сторінки у біографії цей відомий футболіст, журналіст, пластун із псевдо «Тризуб» залишив нам яскраву сторінку в історії закарпатського спорту й журналістики. До речі, торік у вересні виповнилося 120 років од дня його народження.

Василь Васильович Федак народився в Ужгороді. Після закінчення школи й гімназії 1930-го став студентом філософського факультету Празького університету. Через матеріальні труднощі йому довелося покинути університет і влаштуватися вчителем у селі Нижнє Солотвино Ужгородського району. Відслуживши в чехословацькій армії в Празі, працював учителем іще в кількох селах. 1925-го вступив до спортивного клубу «Русь», де був запасним воротарем. Після окупації Ужгорода угорськими військами в листопаді 1938-го не зміг влаштуватися на вчительську роботу, тому переїхав учителювати у народну школу села Сокирниця. Керував спортивною секцією клубу «Русь», вів спортивний відділ газети «Нова свобода».

1943 року його призвали в угорську армію, у званні молодшого лейтенанта призначили командиром роти з євреїв у місті Веспрем, яка будувала аеродром. Зробив чимало для полегшення стану в’язнів, за що був відзначений державою Ізраїль, проте аж на схилі літ, бо вважався загиблим в радянських концтаборах. Після розформування роти повернувся на попереднє місце роботи в Сокирницю. Потім знову була армія, поранення...

Після визволення 1944-го його обрали секретарем народного комітету Сокирниці, затим — делегатом першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України. Працював інспектором фізкультури при уповноваженому Народної ради у справах освіти, головою комітету у справах фізкультури і спорту при НРЗУ. Очолював ужгородську футбольну команду «Спартак» другої ліги.

Після засудження на 25 років виправно-трудових таборів 1948-го був відправлений на Колиму. Дружину, відому тенісистку Бланку Бем-Федак, викинули з дітьми на вулицю. Колишні приятелі й знайомі від них відвернулися. Дружина як могла рятувала сім’ю, не здавався у таборах і Василь Федак. Організовував спортивне життя серед в’язнів, у нечастих передачах дружина надсилала йому то сітку для настільного тенісу й м’ячики, то футбольного м’яча…

Коли після смерті Сталіна в’язнів почали відпускати, Василя Федака залишили за ґратами, адже його справа мала позначку «особливо небезпечний». У скарзі генеральному прокуророві СPCP 1954 року він відкинув усі звинувачення, не визнаючи себе винним. Його звільнили аж через сім років. Дорогою додому зупинився в Москві, щоб запропонувати спорткомітету свій проєкт олімпійського комплексу. Сподівання були наївними.

Помер Василь Федак 1991-го, не доживши кілька місяців до своєї реабілітації.

Понад 300 спортивних статей, репортажів і заміток, підготованих цим спортивним журналістом, склали унікальну книгу «Закарпаття у спортивному вимірі». Вона стала енциклопедією спортивного життя на Закарпатті.