• З приводу

Свідок історії народу

_{21 лютого світ відзначив День рідної мови}

Олег Романчук,

публіцист.

Мова у найширшому значенні не просто засіб спілкування. Фактично вона перетворилась на інструмент об’єднання громадян, який згуртовує націю в одне політичне ціле. Мова виконує функцію державного кордону, наголошують письменники брати Капранови.

— Це своєрідна операційна система такого великого комп’ютера, яким є суспільство, — каже композитор Кирило Стеценко. — Суспільство або людина використовує мову як базову систему, на основі якої працює решта програм. І якщо ця база недорозвинена чи конфліктує з іншою, то виникають помилки.

Таку ж думку свого часу висловлював палеонтолог Георгій Бачинський: «У людей зі збідненою та покаліченою мовою знижується здатність до системного й асоціативного мислення, розкутого спілкування. Вони програють тим, хто своєю мовою володіє досконало. Їм постійно бракує слів. Суржик — це наслідок заповнення понятійних прогалин словами, взятими з іншої мови, перехідний етап до постійного вживання чужої».

Про мовні реалії сьогодні можна зробити висновок із виступів на радіо і телебаченні, з газетних і журнальних публікацій, де питомі українські слова день за днем, рік за роком опиняються поза мовним законом, а русизми стали нормою: «у випадку» замість «у разі», «приймати участь» замість «брати участь», «заказний лист», а не «рекомендований», «підписка газет і журналів» — «передплата…», «складає» — «становить», «вибачаюсь» — «перепрошую, даруйте», «інакомислячий» — «інакодумець», «палатка» — «намет».

Чудова і прекрасна погода чомусь стала в Україні відмінною. Але відмінною від чого? «Відмінно» використовують і для позначення оцінки успішності. Це калька з російського «отлично» — переклад німецького слова ausgezeichnet. Невже не можна оцінити знання як «дуже добрі»? Кудись пощезали «книгарні». Книжковий «Форум видавців» у Львові перетворився на Book Forum.

Кількість кальок із російської драматично зростає. В лексиці українців прижилося «круте місце», «круті хлопці та дівчата». Молодь не уявляє себе без імпортованого з-за «порєбріка» маргінального вставного слова «тіпа». З дива дивного замість «пунктів» розплодилась сила-силенна «точок». У перспективі — «крапки»? Скарбниця в Українській державі відсутня. Замість неї — «казна». Мабуть, тому й діється казна-що.

Ці приклади — дещиця з мовного хаосу, що панує в інформаційному просторі країни. За роки совєтської влади в Український правопис внесли понад 120 «поправок», які мали максимально наблизити його до російського. Ігор Померанцев говорив, що мова є пам’яттю, за всієї своєї нібито крихкості. Цитуючи Юрія Шевельова, «кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий цю мову вживає».

Львів заполонили іншомовні вивіски. Довкруж площі Ринок бовваніють англомовні назви закладів і крамниць: La grotta, Space, Fasion, Reporter, Depp, Milano fur. Поміж них боязко туляться «Продукти» і «Канцелярські товари». Де автентика? Де самоповага? Оце в такий спосіб ми долучаємось до загальнолюдських цінностей?

Англіцизми перетворилися на лексичну пошесть: вейпи і скетч­буки, тренінги і шопінги, тендери і гендери, гранти і кастинги, апгрейди, лайфхаки... У нас щедро вродило й зарясніло фейками, а вигадки і брехні кудись поділись. Українці вже не можуть обійтися без мейнстрімів і брендів. Чи не забагато лексичних запозичень?

— Масове зґвалтування українців англійськими словами влаштували згори посадовці. Міністерство освіти запроваджує «булінг». Міністерство культури шукає «стейкхолдерів» і встановлює «дедлайни». Київська міська держадміністрація пропонує в трамваях і тролейбусах дочекатися «валідатора», — не приховує обурення письменниця Лариса Ніцой.

Держава має захистити державний статус української і припинити брутальне її засмічення.