Яришівський внесок у спільну справу

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото автора.

Понад 11 тисяч півлітрових банок тушонки виготовили жителі села Яришів Могилів-Подільського району. За два місяці війни селяни в домашніх умовах переробили більш як сім тонн курячого м’яса.

«ЦЕ НАШ спільний внесок у перемогу над російськими окупантами», — наголошує голова Яришівської ОТГ Олександр Кухарчук.

…На великий «консервний» конвеєр Яришів перетворився практично на третій день після віроломного вторгнення ворога на нашу землю. Керівництво підприємства «МХП-Агрокряж» звернулося до Олександра Кухарчука з пропозицією організувати переробку м’яса на тушонку. Він, звісно, погодився. Його підтримали старости сіл, депутати, місцеві активісти.

У селі Юрківці ініціатори узгодили питання із підприємцем, котрий безкоштовно надав морозильну камеру для зберігання м’яса, а вже сам організаційний процес шліфували, як мовлять, «на марші».

— Спочатку власники м’яса надавали ще й кришки та банки, але згодом і їхні запаси вичерпалися, довелося нам створити своєрідну групу постачальників і самим займатися їх пошуком у закладах торгівлі та на ринках, — пояснює Олександр Кухарчук. — Гроші на товар брали із благодійних внесків — вони надходять до сільради на підтримку армії та біженців. По тисячі банок і кришок надали місцеві підприємці, волонтери із Могилева-Подільського, священник із села Немія…

— Нас, можливо, не варто виділяти з-поміж інших, бо трудились, як і всі, — сказала телефоном жителька Яришева Антоніна Діденко, яка разом із чоловіком Василем виготовила майже 400 банок тушонки. — У нас автоклав на 35 банок, і закладки робили одну за одною. А допомагали мої колеги з відомого народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Горлиця» — купували за власні кошти банки, кришки, спеції, крупи для виготовлення каш, бензин для паяльних ламп… Не зважали ані на час, ані на здоров’я, перерахували одномісячну зарплату у фонд допомоги ЗСУ.

— Через волонтерів відправляли продукцію на Київщину. Потім взяли участь у формуванні гуманітарного вагона, куди передали 2045 банок тушонки, — продовжує голова Яришівської ОТГ Олександр Кухарчук. — А от нещодавно спорядили машину і відправили її у Чернігівську область. Серед інших необхідних речей були там ліхтарі, турнікети, спальники, дощові костюми, а також металеві скоби для будівництва бліндажів, які виготовили наші сільські умільці в домашніх кузнях. Адже прикордонна Чернігівщина під постійною загрозою… Грошима на придбання цих промислових товарів допомогли благодійні організації. А коли зателефонував мій колега і повідомив, що у звільненій Бучі люди дуже потребують харчів, ми одразу ж відправили туди автомобіль із продуктами…

Крім того, у Яришівській ОТГ плетуть маскувальні сітки, дбайливо опікуються переселенцями, які знайшли тут прихисток, тепло і підтримку місцевих жителів. Понад тисячу біженців розмістили в приватному секторі та в дитячому садку одного із сіл громади. Нещодавно для них та їхніх дітей волонтерська група організувала цікавий розважальний захід на сільському стадіоні, де всіх пригощали йогуртами, яблуками, бананами, соками та іншими смаколиками.

Багато переселенців добралися сюди в зимовому одязі, а дехто взагалі із двома сумками, так що виникла потреба у звичайних побутових речах. У віддалених селах громади немає можливості купити дитяче харчування та підгузки, тому Олександр Кухарчук звернувся по допомогу до представників міжнародної громадської організації «Україна — Польща — Німеччина». І підтримка не забарилася — вже тричі за адресним призначенням в Яришів надходив гуманітарний вантаж із-за кордону.

Села Яришівської громади славляться розвиненим садівництвом. Керівники підприємств не шкодують яблук для військових і переселенців. В перші дні війни, як тільки тут почали зупинятися біженці, місцеві жителі приносили все, хто що мав вдома, для потреб обділених війною людей. Натомість біженці пропонували свою допомогу в обробітку городів та садів…

— Ми в соціальних мережах не афішуємо своєї волонтерської діяльності, — завершив розмову Олександр Кухарчук. — Вважаю, що добро треба робити без особливого розголосу, надто тоді, коли Вітчизна у небезпеці. Перемога — наша спільна справа, всенародна.