Надійна опора для краю

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Козелецька лікарня інтенсивного лікування на Чернігівщині стала справді рятівним кругом не тільки для людей із громад колишнього району, а й із довколишньої округи. З перших днів війни заклад приймав цивільних поранених і військовослужбовців із зони бойових дій — Іванівки, Красного, Олишівки та Топчіївки, і тутешні медики врятували чимало життів.

_{Витримали випробування війною}

ВІД початку російського вторг­нення Козелець став своєрідною буферною зоною між Києвом та Черніговом. Через активні бойові дії логістика між цими містами була порушена, тож колишня райлікарня мусила приймати пацієнтів і з сусідніх районів. А їх було немало! За період жорстких зіткнень до медзакладу потрапило понад 60 поранених, половина з яких — цивільні. За їхні життя героїчно боролись медики, жоден із яких не виїхав і фактично жив на роботі.

Козелецьким хірургам і травматологам доводилося робити надскладні операції, адже пацієнти зазнавали серйозних політравм із пошкодженням магістральних судин, множинними переломами, травматичними ампутаціями. Вдалося навіть урятувати людину з пораненням серця. Впорались із шаленим навантаженням завдяки вмілому керівництву генерального директора В’ячеслава Приліпка (на фото автора), котрий, окрім повсякденної організаційної роботи, як досвідчений травматолог не раз виконував складні операції.

Про свою непересічну роль у ті гарячі дні він скромно воліє не згадувати, а от про своїх підлеглих відгукується з гордістю: «Спрацювали на відмінно. Всі молодці!»

_{Фінансування йде по максимуму}

КОЗЕЛЕЦЬКУ лікарню інтенсивного лікування можна назвати зразковою. Буквально за пів року до початку широкомасштабної війни з росією тут відремонтували відділення невідкладної допомоги, встановили сучасний комп’ютерний томограф, цифровий рентген та новий апарат ультразвукової діагностики. Відповідно відразу ж зросла якість послуг.

Лікарня, до речі, стала однією з перших, хто прийняв на себе удар COVID-19. Із ним тут теж чудово впорались. Нині в народі заведено жартувати: «Збройні сили України побороли коронавірус». Сміх сміхом, однак гендиректор В’ячеслав Приліпко визнає: пацієнтів із цією хворобою стало значно менше.

Держава повністю забезпечує заклад. «Від початку запровадження воєнного стану фінансування лікарні збільшилось, — розповідає В’ячеслав Володимирович. — Тож нині незалежно від кількості наданих послуг коштів виділяють по максимуму».

Разом із тим справи в лікарні налагоджено таким чином, що вона заробляє на зарплати самостійно. Певна річ, левова частка витрат — рахунки за газ та електроенергію. Якщо торік потреба у фінансуванні становила близько 4 мільйонів гривень, то цього року необхідно вже близько 7 мільйонів. За звичкою в лікарні обслуговується більшість населення колишнього району, а от платити за пацієнтів громади не поспішають. Половину всіх витрат бере на себе Козелецька селищна рада, а решту — три сусідні ОТГ, утворені на базі району.

_{Стимул — зарплата}

НИНІШНІЙ рік буде непростим, адже практично всі громади мають дефіцитні бюджети, а деякі вже наразилися на проблему заборгованості. На щастя, таких негараздів у Козелецькій лікарні інтенсивного лікування немає. «Лікарі отримують у нас не менш як 20 тисяч, медсестри — 13,5 тисячі гривень, — каже В’ячеслав Приліпко. — Гадаю, це серйозний стимул залишатись і працювати в Козельці. В нас не існує заборгованості із зарплати».

Не менш вагомим фактором для медиків була б програма забезпечення житлом. Така діє, наприклад, у Семенівській громаді. У Козельці вона також існувала ще при колишньому районі. Так, 2016 року житло від держави одержали п’ять медиків. «Це потужна програма! Житло нині має неабияке значення, щоб утримати тут медиків», — вважає генеральний директор медзакладу.

Однак навряд чи таку програму селищна рада буде в змозі затвердити найближчим часом, адже вже сьогодні в громаді виникли проблеми із заборгованістю за енергоносії, із зарплат бюджетникам, зокрема в освітній сфері. А хотілося б утримати в Козельці 11 інтернів, що проходять тут практику, не лише високою зарплатою, а і власним житлом чи хоча б надією на його отримання.

_{У майбутнє — з оптимізмом}

МОЖЛИВОСТІ для заощадження коштів є, зокрема на енергоносіях. Насамперед це відмова від опалення газом і перехід на тверде паливо. Відповідний проєкт припадає пилюкою з 2017 року і навряд чи буде реалізований найближчим часом — знову ж таки через дірки у селищній скарбничці.

Утім, незважаючи на всі виклики й негаразди, генеральний директор медичної установи дивиться в майбутнє з оптимізмом. «У медицину сьогодні, як і в будь-яке підприємство, треба інвестувати. Ті заклади, які поліпшують якість послуг і мають кваліфікований медичний персонал, не матимуть проблем із фінансами, — стверджує В’ячеслав Приліпко. — Від цього виграють усі — і лікарі, і пацієнти».

І він таки має рацію, бо директор закладу — це посада менеджера. Від ефективності управління і вміння вести господарську діяльність залежать сьогоднішній добробут і майбутнє лікарні. Козелецькій щодо цього дуже пощастило.