Війна та... дороги

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

Коли між Близнюками і Барвінковим я побачив колони техніки й людей, що трамбують асфальт, то на думку спала приказка: «Дощ іде, а ми скирдуєм». Війна гримить неподалік, за Близнюками, а ми асфальтуємо...

«ЦЕ називається, коли коту робити нічого... Отак і місцеві «коти», відгодовані на місцевих бюджетах, разом із місцевими «ментами», осліплими од «відкатів», закатують бюджетні кошти в асфальт», — коментує мої слова в Мережі невдоволений читач. «До війни не робили, а тепер для кого доріжку стелите? Вісім років тими шляхами їздити на Донбас було нестерпно. Бо вони являли собою напрямки, а не дороги... І ніхто не думав про наші «колони постачання», — пише волонтер Юрій Немикін.

Ну, пан Юрій не має рації. На Донбас вели прекрасні дороги. Від Харкова до Бахмута через Ізюм аж шуміло під колесами. Ще за Порошенка їх проклали, як і на сумському напрямку через Богодухів. До Лозової також гарна дорога (завершували при Зеленському), а от від неї до Близнюків і далі до Барвінкового — яма на ямі. Раніше на цей напрямок мало хто зважав, бо їздили через Ізюм. І ближче, і комфортніше було. А тепер війна, Ізюм під окупацією.

Певна річ, нема чим заперечити людям, які критикують корупцію та «відкати» при будівництві доріг. Кажуть, вони доходили до 30 чи й більше відсотків. Це коли держава виділяє на капітальний ремонт чи будівництво автошляху, скажімо, мільярд, а потім із нього потрібно повернути в кишені можновладців 300 мільйонів. Правда, нічогенька сума? Ці гроші так засліпили причетних до «великого крадівництва», що перед самісінькою війною скорочувалися ракетні програми, військо, бо ж на дороги не вистачить... І це не фейки політичних опонентів — достатньо перечитати тодішні «розмишлізми» парламентаря від «слуг народу» Арахамії в Інтернеті. Добудувалися, що російські танки, як на параді, їхали на Київ по цих прекрасних автошляхах. Чималий відрізок колись рівнесенької дороги білоруського напрямку до самого селища Гостомель тепер у «хвилях» від танкових гусениць, і мало хто з водіїв нещодавно запущених маршруток до столиці втримується од міцного слівця з цього приводу.

— Утім, це не означає, що доріг не потрібно ремонтувати, — наголошує начальник Служби автодоріг у Харківській області Андрій Алексєєв.

З дня на день кількість машин на магістралях Харківщини зростає. У Службі автодоріг кажуть, що потрібно збільшувати пропускну спроможність трас в області. Проте нині внаслідок бойових дій 45 відсотків (1059 км) мережі автошляхів загального користування державного значення зруйновано. Знищено 16 штучних споруд на дорогах, 12 із яких перебувають на балансі служби. Частина цих автошляхів — на окупованих територіях. Скільки часу та ресурсів потрібно, аби все відбудувати, поки що важко прогнозувати. На Слобожанщині через російське вторгнення дорожній інфраструктурі державного значення завдано збитків на близько 30 млрд грн. Підрахунок попередній, частина області залишається окупованою, на ній тривають бої.

— Ми все відбудуємо, — кричать оптимісти і прихильники влади.

Без сумніву, бо куди ж нам діватися. Але це буде не так легко, як декому здається. Ще йде війна, і не скоро вона, з усього видно, закінчиться. Чимало тих, хто може будувати, за кордоном. Тисячі. Навіть після настання миру не відомо, чи вони повернуться. Економіка зазнала збитків на сотні мільярдів доларів. Багато підприємств зруйновано... Де брати гроші на відбудову? Кажуть, дадуть США, Німеччина та інші країни, котрі вже сьогодні обіцяють узяти участь у післявоєнній відбудові України. Так, допоможуть. Якщо не буде світової економічної кризи, котра насувається. Тим паче, що вже не тільки кризу передбачають, а й голод.

Навіть коли все буде добре, то з іміджем «великого крадівництва» не так легко ці гроші надходитимуть. Якщо хтось думає, що коштів на відбудову даватимуть хоч греблю гати, а тут їх «пилятимуть», то він помиляється. Поки ми не наведемо ладу із судами та не проведемо реформ, поки не знищимо корупції, навряд чи іноземні лідери будуть відривати від своїх бюджетів гроші для нас. Тим паче, що їхні виборці, може, й співчувають Україні, та про добробут свій і співвітчизників дбають набагато більше.

Утім, ще треба здобути перемогу. А це нелегка справа. Переконуєшся навіч, прямуючи дорогою на Барвінкове, куди ворог стягнув значні сили, а наші хлопці дедалі глибше зариваються в землю, готуючись до її оборони.

На фото автора: ремонт дороги між Близнюками та Барвінковим.