Навкруги шелестять суховії

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Пологівського району

Запорізької області.

Проклинаючи

підступи вражі

І не гаючи часу на спів,

Споряджають

прискіпливо мажі

Пілігрими таврійських

степів.

А дорога, минаючи плеса,

Підпирає крутий

небокрай.

Оглядайся на задні

колеса

Та надійніше

віжки тримай.

За левадою дуб-охоронець

Підставляє

лелекам плече.

Їм услід із ранкових

віконець

Кароока зажура тече.

Помахавши

крилом тополиним,

Даленіє село степове.

Може, й правда,

не хлібом єдиним

В цьому світі

людина живе.

Навкруги шелестять

суховії,

Замітаючи

пройдений шлях,

А в серцях

розквітають надії,

Мов блакитні

волошки в полях.

І мандрують вони

між віками,

Під повіки ховаючи біль.

Нарекла їх судьба

чумаками,

Щоб на рани

не сипати сіль.

Задивляються

в обшири сині —

Чи не випливе

раптом з імли

Голубе джерело

при калині

Та сріблястий

сувій ковили?

А дорога бринить,

як орбіта,

Заколисує

жайвора спів...

Поринають у марево літа

Пілігрими

таврійських степів.