Борщ наш

Олег ГРИГОРЕНКО.

Традиційну і знану в усьому світі страву української національної кухні, а якщо точніше — культуру її приготування, внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Як і багато подібних об’єктів, він отримав статус «під загрозою».

ВЗАГАЛІ-ТО спеціалізована установа ООН із питань культури мала розглядати рішення щодо борщу 2023 року. Проте війна в Україні прискорила цю процедуру, оскільки носії української культури змушені залишити рідні місця, що може вплинути на частоту приготування цієї страви. Відповідно це ставить під загрозу її існування. На 5-му позачерговому засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини, де було ухвалено це рішення, наголошується, що «елемент виконує функцію соціальної інтеграції та згуртованості, яка служить об’єднанню народу України, незалежно від віку, статі чи походження. В цьому сенсі елемент демонструє важливу роль нематеріальної культурної спадщини під час збройних конфліктів та надзвичайних ситуацій».

Рішення ЮНЕСКО міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко назвав нашою перемогою у боротьбі за борщ. Тим самим відповівши представнику мзс росії марії захаровій, яка раніше заявляла, що борщ, процитую її дослівно, «насправді є нічим іншим, як проявом українського екстремізму та нацизму». Це ж треба — до такого добалакатись у своїй пропагандистській україноненависницькій гарячці. Так що цей «прояв екстремізму» тепер офіційно український і офіційно під охороною ЮНЕСКО.

До речі, сучасна росія претендувала на те, щоб привласнити борщ собі. Зокрема, у травні 2019 року на одному із сайтів, який пов’язують із мзс рф, з’явився допис, у якому борщ називався «однією із найвідоміших та найулюбленіших страв російської кухні та її символом», а також наводився його рецепт. А коли влітку 2021-го міністра закордонних справ росії сергія лаврова в окупованому Криму запитали про його улюблену страву, він відповів, не вагаючись: «Борщ»…

Одне із пояснень цього феномену привласнення не лише борщу, а й української історії загалом дав професор Єльського університету Тімоті Снайдер. «Росіяни досі не знають, хто вони... росія не може розповісти історію про саму себе, тож ґрунтується на історії інших народів», — пояснив учений, коментуючи статтю путіна «Об историческом единстве русских и украинцев».

Немає жодного сумніву в українському походженні бурякового борщу. Рецепт страви знаходять в історичних записах з далекого минулого. І борщова різноманітність так само сформувалася на одвічно наших територіях. На думку багатьох експертів, саме з України ця страва поширилася на різні території та органічно там прижилася. Назви, пов’язані з борщем та технологією його приготування, зустрічаються в білоруській, литовській, російській кухнях. Однак пріоритет його створення залишається за українцями.

Сьогодні охоронний статус ЮНЕСКО в Україні мають пам’ятки історії та архітектури: Софійський собор у Києві та прилеглі чернечі будівлі; Києво-Печерська лавра; ансамбль історичного центру Львова; геодезична Дуга Струве; букові праліси і давні ліси Карпат; резиденція митрополитів Буковини та Далмації у Чернівцях; дерев’яні церкви Карпатського регіону; стародавнє місто Херсонес Таврійський і його Хора в Криму. До нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО внесені петриківський розпис; кримсько-татарський національний орнамент орнек; пісенна культура козаків Запоріжжя і Подніпров’я; традиція косівської мальованої кераміки. І ось цей список поповнився борщем.