• Актуально

Трудові відносини в умовах воєнного стану

Олег ГРИГОРЕНКО.

Парламент ухвалив низку змін до Кодексу законів про працю та інших законодавчих актів. Ідеться про проєкт закону №7251 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» авторства голови профільного комітету Галини Третьякової. Закон від 01.07.2022 р. 2352-ІХ уже набрав чинності після його підписання Президентом України та оприлюдненням у пресі. Які основні новації очікують на найманих працівників і роботодавців?

ПОЧНІМО з того, що в законі мовиться: працівникові, який був призваний на військову службу на особливий період (зокрема й на час дії воєнного стану в Україні), або який пішов до армії служити за контрактом, гарантується збереження місця роботи і посади. Тоді як раніше законодавчо гарантувався ще й середній заробіток на цій роботі. Це означає, що тепер роботодавці за основним місцем роботи можуть не виплачувати зарплати тим, хто служить у війську, до того, поки вони не демобілізуються і не повернуться до роботи. Це стосується всіх роботодавців і організацій незалежно від форми власності. Також після повернення працівників з армійських лав їхня зарплата може бути навіть меншою, ніж до того, як вони пішли на військову службу. Словом, рівня довоєнної зарплати захисникові Вітчизни щойно ухвалений закон уже не гарантує.

Натомість усім таким військовослужбовцям здійснюватиметься виплата грошового забезпечення за рахунок коштів державного бюджету. Сьогодні вона становить: тим, хто перебуває в зоні ведення бойових дій та воює, — 100 тисяч гривень на місяць, а тим, хто проходить службу, не беручи участі у воєнних діях, держава виплачує по 30 тисяч гривень на місяць.

У законі додалося підстав для того, аби вказати найманому працівникові на двері. Зокрема, роботодавець має право звільнити працівника, який не з’являється на роботі понад чотири місяці та не повідомляє про причини відсутності; якому не може забезпечувати необхідних умов праці, наприклад, коли виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно роботодавця знищені внаслідок бойових дій. Таких працівників звільнятимуть за спрощеною процедурою — «за рішенням однієї зі сторін». Крім того, під час воєнного стану роботодавець не зобов’язаний попереджати працівника про припинення трудових відносин за два місяці до звільнення. Згідно з новими правилами, достатньо буде сповістити за 10 днів.

Також у період дії воєнного стану в Україні громадянам можуть відмовити в наданні відпустки, якщо вони працюють у критичній інфраструктурі, порушення функціонування якої призводить до негативних наслідків для національної безпеки. Разом із тим нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах в оборонній галузі, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо. А для тих працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, то вона у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень. І це ще не все. Роботодавці нині можуть самостійно встановлювати шестиденний робочий тиждень замість звичного до війни п’ятиденного. Щоправда, «оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці».

Визначається поняття сумісництва, що гарантує можливість працівникам, які були вимушені полишити свої робочі місця, працевлаштуватися на іншій роботі. Зокрема, державні службовці, які виїхали за межі окупованих територій, відповідний час зможуть працювати у приватному секторі.

Вводяться норми, покликані прискорити перехід до обліку трудової діяльності працівника в електронній формі. Так, закон дозволяє роботодавцю у воєнний час повідомляти своїх працівників про зміни умов праці та видавати всі свої накази (розпорядження) альтернативними засобами зв’язку, зокрема електронною поштою та соціальними мережами.

Закон урегульовує і питання оплати додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції гідності. Однак у зв’язку зі збільшенням категорій осіб, які мають право на використання зазначеної відпустки, документ передбачає зменшити її тривалість із 14 до семи календарних днів…

Ось такі основні новації закону про оптимізацію трудових відносин. Варто зазначити, що не всі ключові зміни у законодавстві про трудові відносини у воєнний період були схвально сприйняті суспільством. Дискусії тривають і досі. Особливо стосовно спрощення процедури звільнення роботодавцем найманого працівника чи оплати праці тих співвітчизників, котрі продовжують самовіддано трудитися під час війни, тим самим також наближаючи в тилу нашу перемогу над рашистськими окупантами. Соціальні мережі рясніють коментарями на кшталт: «Боюся, щоб така законодавча оптимізація трудових відносин «від Галини Третьякової» не вилізла рядовим найманим працівникам боком. Бо поки що бракує в країні по-справжньому соціально відповідальних роботодавців…»

У що виллється така оптимізація трудових відносин безпосередньо на робочих місцях в українських містах і селах, покаже час.