Риба гниє з голови

Микола ЮРЧИШИН.

НАШУ газету Віра Федорівна Ситник із Прилук Чернігівської області передплачує понад чотири десятки років. «За цей час я ніколи нікуди не скаржилася, — пише в листі до редакції бабуся. — Взятися за перо мене примусили безлад і хаос, що панують у нашій українській пошті. Річ у тому, що я заздалегідь передплатила «Селяночку» на друге півріччя нинішнього року. Та от біда — жодного номера «Сільських вістей» у липні ще не одержала. Останній листоноша кинула в поштову скриньку за 28 червня. Через хворі ноги нікуди не виходжу з дому і не можу знати причину такої затримки. Допоможіть!»

Я негайно зв’язався телефоном із передплатним відділом Чернігівської обласної дирекції Укр-пошти, розповів про ситуацію. Наступного дня зателефонувала В. Ситник і радісним голосом повідомила: «Всі номери за липень доставили, переді мною вибачилися». Питається: де «гуляла» стільки часу наша газета?

Точнісінько у такій же ситуації опинилася Людмила Іванівна Тертишна із Сергіївки Нікопольського району Дніпропетровщини. Сподіваємося, що після перемовин кореспондента «СВ» з обласною дирекцією Укрпошти всі номери за липень їй будуть доставлені.

«Передплатила «Сільські вісті» на друге півріччя, але жодного номера в липні ще не одержала», — із таким же наріканням зателефонувала Марія Никифорівна Кобзар з Охтирки Сумської області. Що таке? Адже в травні-червні газета надходила регулярно». Ось і ми запитуємо: куди запроторили наше видання, за котре людина заплатила гроші, добрячу частку з яких поштовики здерли за доставку?

А ось Наталя Олександрівна Любич із Ромнів цієї ж області за липень одержала всі номери, крім 24-го за 12-те число. «Очевидно, десь загубили по дорозі», — пояснили жінці на пошті. Це замість того, аби розшукати і доставити «пропажу» передплатниці.

Не шкодує гнівних слів на адресу місцевих поштовиків давня шанувальниця «СВ» із селища Орілька Лозівського району Харківщини Валентина Марківна Чернявська. За червень-липень вона недоодержала чотири номери газети. «Звідки така безвідповідальність у поштових працівників, чому вони знущаються з мене?» — своє питання жінка адресує гендиректору Укрпошти Ігорю Смілянському.

«Дуже шкода, що «Сільські вісті» нам стали доставляти тільки раз на місяць разом із пенсією, — інформує Микола Григорович Соколянський із Лагодівки Баштанського району Миколаївщини. — Кажуть, проблеми з бензином. Де ж логіка? Адже за доставку поштовики гарні грошенята стягують, цікаво, куди їх розподіляють?»

Занепокоєний бездіяльністю так званої пересувної пошти Віталій Петрович Шпильчин із Матіясового Миколаївського району цієї ж області. Ще на початку червня просив працівників передплатити «Сільські вісті» на друге півріччя. Відмовили. Із труднощами добрався до Березанки і 16 червня таки оформив передплату «Сільських вістей», про що свідчить квитанція. Але що це? У липні йому не принесли жодного номера. Почав з’ясовувати ситуацію в листонош ВПЗ, а вони йому у відповідь у грубій формі: «Передплачували газету в Березанці, от тепер їдьте туди і там її одержуйте». З великими труднощами вдалося «вибити» №24 за 12 липня, а решта газет ніби у воду десь канула. Ні совісті, ні сорому в горе-зв’язківців!

«Знаю, що «Сільські вісті» відновили свій воєнний випуск із 7 травня, — каже Леонід Петрович Тупчій зі Скалівки Білоцерківського району Київщини. — За цей час я одержав лише 21-й номер «Селяночки» за 21 червня. Де решта моїх газет? Однак, незважаючи на це, я все-таки передплатив «СВ» на друге півріччя. Гадав, що врешті-решт Укрпошта спроможеться регулярно доставляти періодику людям. Проте ситуація не змінилась. А за липень я недоодержав два номери. Де ваша професійна відповідальність, панове поштарі?»

Що тут скажеш? Риба, як кажуть, гниє з голови.