• З літопису воєнних днів

«Рятівна нагода» для нечистих на руку

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Село Покровське Нікопольського району працьовитістю славиться ще з часів запорозької козаччини. Не дивно, що після виникнення фермерського руху тут вродився гурт різних агроформувань. Серед їх числа і фермерське господарство Сергія Хнюкала. На нелегку хліборобську долю Сергій Вікторович не нарікає. «Прикро, — каже, — з іншої причини: побутує думка-перебільшення, що всі фермери гроші лопатами гребуть. Якби ж так було!..»

СЕРГІЙ Хнюкало вирішив придбати новенького трактора. Обрав не дорогого «іноземця», а вітчизняний ХТЗ-242К Харківського тракторного заводу, щоб долучитися до урядової програми «Вітчизняна техніка» з часткової компенсації вартості сільгосптехніки та обладнання українського виробництва. Згідно з її умовами, операції купівлі-продажу мають відбуватися з участю держбанків, в одному з яких Сергій Вікторович узяв чималу позику, та уповноважених державою дилерів виробників.

Хоч останні, по суті, є посередниками, котрі ведуть діяльність на приватних засадах, зате ж перебирають на себе торгові клопоти. На це сподівався й покупець Сергій Хнюкало, зрадівши, що не потрібно, як раніше, за свої гроші «вибивати» необхідне для господарства. Підписав угоду з дилером «Техноторг», згідно з якою, якщо СФГ «Хнюкало» повністю оплатить вартість трактора ХТЗ-242К, то через 10 днів його одержить. А в разі порушення строку поставки посередник сплатить пеню. Здавалося б, усе зрозуміло, чітко й із гарантіями. До того ж начебто «Техноторг» належить до солідних організацій — чи не в кожній області має представництво.

Проте насправді виявилося, що схема працює в інтересах не всіх сторін, принаймні не на користь замовника-покупця. Фермер перерахував повну суму — 1 мільйон 850 тисяч гривень — ще торік у вересні. «Минула осінь, потяглася зима, а «Техноторг» усе годував обіцянками, — розповідає Сергій Вікторович. — То нібито завод на зимових канікулах, то ще щось... Далі, втямивши, що ці аргументи вже не працюють, довірена особа «Техноторгу» в Дніпропетровській області Сергій Бураков почав усе звалювати на… коронавірус. Мовляв, трактори в Харкові складають із комплектуючих і запчастин, які виготовляються на багатьох суміжних підприємствах, де через масові захворювання трапляються перебої, що спричиняють скорочення випуску продукції.

Отакими відмовками представники «Техноторгу» дозволікалися до «рятівної» для себе нагоди — загарбницької війни, розв’язаної путінськими рашистами. В державі оголошено воєнний стан — не до трактора якогось там фермера. А незабаром повідомили про форс-мажорні обставини «непереборної сили» — завод у Харкові, мовляв, розбомбили. Дилерську гоп-компанію дуже обурило те, що клієнт зажадав повернути сплачені ним гроші. Бач, мовляв, чого захотів! Ліпше б віддав трактор на потреби Української армії, а не дбав тільки про себе. Тим часом і без дилерської «вказівки» господарство Сергія Вікторовича передало ЗСУ дві вантажівки.

Можливо, претензії Сергія Хнюкала під час війни у когось справді викликають обурення. Але подивімося на ситуацію з іншого боку. Воєнний стан — це чітке та суворе виконання всіх законів, вимог і домовленостей на фронті та в тилу — осередках продовольчої безпеки. Останнє й поготів стосується Дніпропетровщини, на території якої не ведуться бойові дії і котра, як і інші області-«щасливиці», має не лише себе прогодувати, а й з іншими ділитись. І в цей же час «Техноторг», не виконавши своїх зобов’язань, заявив фермеру, щоб і не потикався до нього зі своїми клопотами…

Діставши стусана у спину і невпевненість, що вдасться посіяти озимий хліб, Сергій Хнюкало наважився звернутися безпосередньо на завод. «Та забирайте свій трактор хоч сьогодні! — почув фермер відповідь заступника директора з продажів Дмитра Туркіна. — Платіть — і з Богом! Коштує він тепер два з половиною мільйони гривень». На підтвердження того, що на заводі все гаразд, Сергію Вікторовичу прислали фото трактора, який він хотів придбати. Тобто приїжджай в обхід дилерів і одержуй довгождане.

Тут фермер і збагнув, що насправді відбувається… І вирішив оприлюднити свою історію. За його скаргою здійснено журналістське розслідування з участю пресслужби обласного осередку громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» («АФЗУ»). З’ясувалося, що завод відпускав трактори і у вересні, й у жовтні, і у листопаді — тобто до кінця минулого року і в перші місяці нинішнього. Продає й сьогодні, але виключно оплачені замовниками. В тому числі й у рамках програми «Вітчизняна техніка». Тобто ті, що «занаряджені» через дилерів.

— Напряму з клієнтами дилерів ми не працюємо, — пояснив Дмитро Туркін. — Дилери переказують кошти на техніку, не вказуючи конкретних покупців. Але немає грошей — немає й тракторів. Якщо котрийсь із фермерів техніки досі не отримав, значить, його кошти до нас не надійшли…

Завод не просто виявив бажання мерщій продати ошуканому Хнюкалу трактор, а й на диво оперативно переслав підписаний зі свого боку договір на торгову операцію за принципом «сьогодні оплата, завтра трактор». Та біда в тому, що дилер здер із фермера практично останні гроші!

Тим часом уповноважений «Техноторгу» в Дніпропетровській області Сергій Бураков, не відаючи про дії керівництва заводу, аж гнівом закипів. Мовляв, як ми можемо повернути Хнюкалу кошти, якщо їх у нас нема, адже відділ збуту збитковий? Ми терпимо, бо розуміємо: йде війна, не до жиру. Треба вижити, а не зчиняти переполох через якийсь трактор! При цьому Сергій Бураков обмовився, що за період пандемії і війни компанія не впоралась із замовленнями 69 господарств.

Як зауважив керівник пресслужби обласного осередку «АФЗУ» Григорій Давиденко, інші потерпілі, як і Хнюкало, переважно укладали угоди на постачання й перераховували кошти, коли завод іще працював у штатному режимі. Втім, він і нині не простоює. Тож якби «Техноторг» вчасно переказував плату, внесену замовниками, то жодної проблеми не виникло б. Принаймні у Сергія Хнюкала, який і досі безнадійно чекає свого трактора, сплачуючи щомісяця 30 тисяч гривень банку — гасить відсотки за кредит!

Для подальшого з’ясування ситуації ми звернулися до директора «Техноторгу» Ігоря Калюжного, проте для бесіди з журналістами у нього не знайшлося часу. Зате тільки-но обласний осередок «АФЗУ» поширив результати журналістського розслідування, відразу відгукнувся куратор мережі представництв «Техноторгу» Олександр Конон, звинувативши представників ЗМІ в однобокості й зажадавши негайного спростування та вибачень і компанії, і персонально пану Калюжному.

Ці закиди мало сказати що несправедливі — журналісти вислухали не тільки фермера Хнюкала, а й відповідних представників заводу та держави, в той час як дилер не знайшов за потрібне поспілкуватися. Щодо ХТЗ нарікань ніяких. Держава ж проявила себе, хоч як це прикро, не найкращим чином, відписавшись в особі представника Мінагрополітики, мовляв, згідно з чинним законодавством міністерство не втручається в роботу суб’єктів господарювання. Тому всі непорозуміння фермер і дилер мають вирішувати між собою. Тут і виникає запитання: невже, надавши «Техноторгу» ліцензію на участь у реалізації потрібної держпрограми «Вітчизняна техніка», міністерство умиває руки? Чи потирає?

Олександр Конон ладен був вести мову лише про заподіяння шкоди репутації компанії та її директора. Про збитки Сергія Хнюкала противна сторона «дискутувати» не налаштована. Зважаючи на це, журналісти вирішили вдруге зателефонувати директору «Техноторгу» Ігорю Калюжному. Цього разу відгукнувся його син, теж Ігор Калюжний. Розмовляти з пресою він також не схотів, але запевнив, що дасть команду і нам неодмінно зателефонують із наданням пояснень. Цих пояснень катма досі.

Для Сергія Хнюкала цей факт — ще один доказ шахрайства. Подібні дії під час воєнного стану — зло для народу і держави, насамперед для її програми «Вітчизняна техніка». Тому дніпропетровський осередок «АФЗУ» надіслав звернення до Офісу генпрокурора, ДБР і Нацполіції. Щоб засновники «Техноторгу» дали нарешті «інтерв’ю». Але вже стражам правопорядку воюючої України.