Неодмінно вистоїмо

Любов МИРОНЕНКО.

Київська область.

У ПАНСІОНАТІ «Турбота», який розташований у передмісті Києва — на Петропавлівській Борщагівці, я познайомилась з Іриною Олексіївною Пилипенко. Вона сюди прибула, як сама висловилась, із гарячої Сумщини. Сім’я залишилась в Охтирці, а Ірина Олексіївна, як лікар-фахівець, приїхала опікуватися пацієнтами, більшості з яких уже за вісімдесят. Чимало з них лежачі, після тяжких хвороб, є і ті, котрі пережили ворожу окупацію і потрапили сюди з бучанських та ірпінських пансіонатів уже після визволення нашими військовими передмість столиці.

У цьому закладі старенькі знайшли прихисток і турботу. Жіночий колектив, який про них піклується, невеличкий (завідувачка Ірина Пилипенко, санітарки Валентина Чухліб і Ольга Борщ та кухарка Людмила Федоненко), але злагоджений і дружний. Скільки людяності, доброти та витримки треба мати, щоб доглядати підопічних, які подеколи не тільки підвестись, а й розмовляти не можуть, яким треба допомогти в найделікатніших особистих справах, простежити, щоб усе було гаразд, і не забути обов’язково сказати теплі, добрі, підбадьорливі слова, адже й вони також лікують.

Розпитую санітарок, як вони витримують такі навантаження, адже відповідальної тяжкої фізичної роботи у них так багато, що нема й хвилинки на перепочинок. І чую в їхніх відповідях повагу до людей, стриманість і чемність мови, звичку простої, змалечку звиклої до праці людини, бо зростали ці чудові, красиві душею і серцем жінки в трудящих сім’ях.

Кухар Людмила Іванівна Федоненко вдова, має трьох синів, одного з яких усиновила. Артем, Руслан і Олександр з розумінням ставляться до маминої роботи, часто телефонують, підтримують її.

У приміщенні пансіонату комфортно. Зручні меблі, доглянуті акваріуми і квіти у вазонах, кілька великих телевізорів. Затишний садок із тінистими фруктовими деревами, зручні альтанки для відпочинку. Зранку і надвечір заливаються співом птахи в лісі, що поруч. Але головна окраса пансіонату — це люди, які в ньому працюють. Доброта, така рідкісна в сучасному світі, на всі сто із надлишком відсотків проявилася тут. З такими людьми ми неодмінно вистоїмо в нелегкому сьогоденні. Слава Україні!