Коноплярство: шанс на відродження

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Науковці та селекціонери на конопляному полі.

Упродовж багатьох століть льон та коноплі були традиційними для України культурами. Про них навіть співали пісні — пам’ятаєте знамениту «Од Києва до Лубен…»? На півдні Чернігівщини та Сумщини, частиною Полтавщини і Київщини, пролягав так званий конопляний пояс. Сьогодні він відроджується знову. Однак постали реальні загрози, що галузь вирощування та переробки технічних конопель так і не дістане розвитку. Звісно, така ситуація на руку багатьом європейським виробникам, адже українці можуть скласти їм чималу конкуренцію. Тож за місце під сонцем, чи то пак під конопляним листям, ще доведеться поборотись.

_{Де дбають, там і мають}

ПІВДЕНЬ Чернігівщини належить до традиційного «конопляного поясу», проте цю культуру нині тут не вирощують: родючі чорноземи заполонили кукурудза, соняшник, соя та пшениця. А ось на сусідній Сумщині не все так, як у нас, а значно веселіше. Сумська влада послідовно співпрацює з наукою, виробниками та переробниками, вибудовуючи економічно привабливий ланцюг коноплярства.

Ніжинське ТОВ «Сяйво» є експортером нішевих культур, серед яких насіння конопель та льону. Гендиректор товариства Микола Шкурко також є головою ради директорів спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України», і в цьому статусі вже досить тривалий час плідно співпрацює із Сумською ОДА. За його словами, науковцям, бізнесу та владі вдалося налагодити ефективний діалог, який дав старт відродженню коноплярства у тій частині Сіверщини, яка знаходиться в цій області: «На Сумщині існує програма, за якою виробники технічних конопель отримують доплати з бюджету по 3 тисячі гривень за гектар».

_{На шляху до повного циклу}

НАЯВНІСТЬ сировини, за економічною логікою, породжує переробку. Але з цим сегментом виробництва в нас суцільні негаразди.

— У чому проблема коноплярства? Галузь луб’яних культур знищена, і зруйнована саме переробка, — пояснює Микола Пантелійович. — Ви знаєте, скільки працювало льононасіннєвих станцій, льонокомбінатів? Вся ця інфраструктура розібрана і порізана на брухт.

Очільник профільної асоціації каже, що донедавна в Україні не було навіть портативних ліній. Тепер же з’явились компактні промислові лінії для фермерських господарств площею від 50 до 300 гектарів. «Це розробка вітчизняної приватної фірми у співпраці з Інститутом луб’яних культур, — розповідає Микола Шкурко. — Вперше за багато років розпочалась реалізація цих ліній. Тобто Україна може експортувати і вже експортує технічну сировину — волокно. Звісно, це не ті прибутки, якби, наприклад, виготовляли і продавали хоча б нитку. Наступний етап — виробництво тканини. Останній цикл — пошиття одягу».

Нині, як пояснює Микола Шкурко, ми підійшли лише до реалізації першого етапу. Хоч і не повний цикл зайнятості наразі, та все ж… Що стосується конопляного насіння і переробки його на олію, то тут, звичайно, жодної проблеми нема. Олію ми точно вміємо робити!

_{Під гребінку з марихуаною}

У XX столітті через використання конопель для виготовлення марихуани контроль за їх культивацією значно посилився, що загалом призвело до деградації галузі. Розповсюдження ненаркотичних сортів останніми роками допомагає розв’язати цю проблему в багатьох європейських країнах. До недавніх пір так було і в нас. Проте нещодавно на розгляд парламенту внесли законопроєкт №7457 «Про регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) в медичних, промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності (…)». Автори документа стверджують, що він розроблений з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування, проведення наукових досліджень стосовно ефективності конопель.

Проте не всі від такої ініціативи в захваті. В Асоціації розвитку льонарства та коноплярства наголошують, що у тексті проєкту закону практично прирівняно поняття медичних і промислових конопель. Відтак набуття чинності нових норм відкине галузь на десятки років назад.

— Тільки одна поправка цього законопроєкту ставить великий хрест на всій вітчизняній галузі промислового коноплярства, на її розвитку та ефективності. При цьому є ще ряд статей, які «закручують гайки» коноплевиробникам та ставлять під сумнів розвиток суміжних переробних галузей, які щойно почали розвиватися, — харчової, текстильної, будівельної тощо, — аргументує Микола Шкурко. — Не хочуть у Європі бачити нас як конкурента на ринку технічних конопель. Так само свого часу було знищене льонарство.

Разом із тим коноплярі переконані: за економічну незалежність, можливість конкурувати й перемагати також треба боротися. Наша інтеграція до ЄС передбачає таку боротьбу в рамках цього об’єднання. Ось чому дехто рішуче не хоче бачити нас там — бо доведеться поступитися місцем під сонцем, зокрема для наших технічних конопель і льону.