Газовий шантаж чи економічна диверсія?

Віталій НАЗАРЕНКО. Чернігівська область.

АТ «Чернігівгаз» (компанія, яка здійснює розподіл газу) відрізало від постачання блакитного палива товаровиробника, котрий входить до переліку суб’єктів, що забезпечують нагальні потреби функціонування держави в умовах воєнного стану, — ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла». На щастя, підприємство диверсифікувало джерела енергії, отже, виробництво не зупинилося. Дирекція заводу назвала дії газівників шантажем та спробою економічної диверсії.

_{Експортер зі світовим іменем}

ІЧНЯНСЬКИЙ завод сухого молока та масла має історію тривалістю 55 років. Нині підприємство серед лідерів молокопереробної галузі, його продукція широковідома не лише в Україні, а й за її межами. 97% виробничого асортименту становлять сухе молоко та масло, решта — кисломолочні продукти. Підприємство забезпечує роботою 353 працівників.

За словами директора Леоніда Хвоста (на фото), завод не припиняв своєї роботи навіть у період тимчасової окупації російськими терористичними військами частини Чернігівщини. Однак війна все ж внесла корективи в господарську діяльність. Основними покупцями молочної продукції з Ічні були держави ближнього зарубіжжя — Казахстан, Вірменія, Азербайджан. А серед головних партнерів значилися Китай, країни Азії та Африки. На росію завод не постачав продукції принципово. Нині ж через складну логістику та заблоковані морські порти вдається реалізовувати частину продукції до Євросоюзу, решта чекає свого часу на складах.

— Має місце затримка з експортом на місяць-два, тому що товар іде через Західну Європу, — пояснює Леонід Хвіст. — Разом із тим ми зберігаємо довоєнні показники виробництва і, найголовніше, — трудовий колектив, платимо податки, виконуємо всі соціальні зобов’язання.

Найкраще про економічну важливість підприємства говорять не слова, а показники. Так, минулого року Ічнянський завод сухого молока та масла сплатив до бюджетів різних рівнів близько 40 мільйонів гривень податків, від початку нинішнього — 18,4 млн грн. Як бачимо, війна та труднощі з логістикою не загальмували темпів виробництва. Втім, що не вдалося російським військам, намагалися надолужити свої газові монополісти.

_{Прийшли й відрізали газ}

— 5 СЕРПНЯ ми дізналися, що нам збираються перекривати газопостачання нібито у зв’язку з невідповідністю вузла обліку, — розповідає Леонід Хвіст. — А вже 8 серпня представники Чернігівгазу приїхали на завод із проханням допустити їх до обладнання. Ми їм повідомили, що наше підприємство є соціально значимим під час воєнного стану, надали копії наказу Міністерства агрополітики, договору про мобілізаційне завдання, укладеного з Прилуцькою районною військовою адміністрацією. Але газівники проігнорували ці аргументи і, оскільки їх не допустили на територію підприємства, відрізали газ на розподільному вузлі за його межами. А потім ми вже зафіксували зниження тиску та припинення подачі палива.

На переконання технічного директора Ічнянського заводу сухого молока та масла Івана Довгопола, Чернігівгаз учинив незаконно. «Коли ми порушували питання щодо підстав для відключення, то газівники аргументували свої дії технічною невідповідністю вузла обліку. Це твердження некоректне. В серпні 2020 року, коли ми відновили подачу палива на підприємство, було відімкнено й опломбовано частину обладнання, що працює на газі, й уже торік у травні сам Чернігівгаз провів перевірку вузла обліку і встановив, що він придатний для вимірювання обсягів використання палива», — пояснює чоловік.

Однак усі аргументи представників заводу, що виконує держзамовлення, не вплинули на працівників компанії. Вони, не показавши жодного документа, просто зупинили подачу палива. «Ми могли надати доступ для технічної перевірки, але нам треба попередньо підготуватись, бо процедура вимагає зупинення виробництва на пів дня. Та до цього не дійшло. Газ відрізали без попередження, — обурюється Іван Довгопол. — Те, що вузол обліку придатний, підтверджено відповідним проєктом, який ми зробили у підрядника Чернігівгазу. Але коли наш інженер телефонував до компанії, то там сказали, що не знають цієї людини... А за проєкт ми заплатили 70 тисяч гривень».

_{Урятував торф}

ДІЇ газівників зупинили б роботу підприємства. Однак керівництво заводу іще раніше налагодило виробництво таким чином, щоб мати змогу в разі форс-мажору працювати на пилоподібному торфі.

— Завдяки наявності альтернативи ми не зупиняли роботи, ще й встигли швидко завезти скраплений газ, — розповідає Іван Довгопол. — Інакше наші працівники залишилися б без роботи, а постачальники молока не мали б куди його продавати. В цій ситуації дії Чернігівгазу є диверсією, спрямованою на те, щоб ослабити економіку і можливості для виживання в умовах війни не тільки заводу, а й великої частини регіону.

Фактично можемо говорити про те, що торф урятував підприємство від повної зупинки. До того ж, за словами директора Леоніда Хвоста, використання цього виду палива дає економію обсягом від 20 до 30%. Головний інженер підприємства Петро Марченко демонструє нам, як усе працює.

— Ось місце розвантаження торфу, — показує він на крите приміщення. — Паливо подається через накопичувальний бункер по системі шнеків і трубопроводів в оперативний бункер на котельню. Котли в нас радянські, а пальник — від українського виробника.

На добу підприємству потрібно від 6 до 9 тонн пилоподібного торфу, на місяць — 250 тонн. «Якщо калорійність палива хороша, то використовуємо в основному його, а скрапленого газу — лише 5%», — пояснює головний інженер.

_{Ціна питання — 6 мільйонів}

У ЧЕРНІГІВГАЗУ й Ічнянського заводу сухого молока та масла давні «дружні» стосунки. На переконання Леоніда Хвоста, головна причина відключення — бажання монополіста заробити на переробному підприємстві.

— До певного часу ми купували газ у кількох постачальників, серед яких був і Чернігівгаз, а після зміни законодавства треба було залишити одного. Звісно, хотілось обрати того, хто продаватиме нам паливо за найвигіднішою ціною, — говорить директор. — І ось посадові особи Чернігівгазу в неформальній розмові порадили постачальника, у якого ціна за 1 тис. кубометрів сягає 35 900 гривень. У той же час інша компанія запропонувала нам тисячу кубів за 31 900 гривень, тобто на 4 тис. грн дешевше. Ми використовуємо щомісяця близько 100-120 тисяч кубометрів, тож за рік набігає кругленька різниця — понад 6 мільйонів гривень.

Така сума є досить суттєвою для підприємства, і переплата за газ неодмінно лягла б у собівартість продукції та спричинила втрату конкурентоздатності.

«Нам складно виживати в умовах, коли щодня ростуть ціни на товарно-матеріальне забезпечення. Ми шукаємо можливість для економії, — пояснює Іван Довгопол. — Тому в умовах ринку йдемо до того постачальника газу, в якого дешевше. Ми купуємо паливо, а Чернігівгаз його доставляє. Обставина, що ми обрали не «їхнього» постачальника, є визначальною в цій історії. Нас хочуть змусити працювати з тими, кого вони рекомендують».

_{Чекають реакції та готуються до судів}

КЕРІВНИЦТВО заводу вже звернулося з відповідними листами до Чернігівської ОВА, Прилуцької районної військової адміністрації, прокуратури, поліції, уряду, МінАПК та Офісу президента. А ще дирекція написала заяву в СБУ, бо вважає подібні дії Чернігівгазу в нинішніх умовах спробою економічної диверсії.

Зауважимо, що у воєнний час такий крок, як відключення від постачання палива суб’єкта економічної діяльності, неможливий без погодження з Чернігівською обласною військовою адміністрацією. Але від неї сьогодні — жодної відповіді та реакції.

Коментарів стосовно цього не надійшло і від Чернігівгазу. А тим часом завод готується до судової тяганини. Добре в цій історії лише те, що, маючи багаторічний досвід спілкування з газівниками, підприємство належно підготувалось та убезпечило себе від їхніх вибриків, підстрахувавшись пилоподібним торфом і скрапленим газом.