Воєнна зима спитає сповна

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

На фото автора: мінідробарка винахідливих майстрів автотранспортного підприємства у Рівному.

Голова Острожецької територіальної громади Рівненщини Тарас Гордійчук ще в березні уклав угоду на постачання торфобрикету для закладів соціальної сфери зі «Смигаторфом», що в тому ж Дубенському районі, — загалом на 300 тисяч гривень.

— ЩОЙНО росія пішла на Україну повномасштабною війною, ми зрозуміли: маємо думати про майбутній опалювальний сезон, — розповідає Тарас Миколайович. — Відтоді кожен мій день розпочинався перемовинами з керівництвом «Смигаторфу» й ними ж завершувався. Остаточно вдалося закрити угоду лише в червні. Однак уже з вирахуванням 16 тонн палива: їх просто «з’їла» інфляція. Нині тонна місцевого торфобрикету коштує 2,5 тисячі з доставкою — дорого, але все одно дешевше, ніж купувати у підприємців, які правлять 3,5-4 тисячі.

Решту потреби забезпечать пелетами, щепою та дровами, хоча вся ця заміна газу теж невпинно дорожчає. До того ж із 29 червня повернулися тендерні закупівлі через електронний майданчик «Прозоро».

— Тепер, щоб купити дрова на тих-таки 300 тисяч, ми виходимо на аукціони, — веде далі Тарас Гордійчук. — Але вони відбуваються не завжди: не поспішають постачальники ходового нині товару з пропозиціями. Якщо аукціон не відбувається двічі, тоді укладаємо прямі угоди з тими ж лісівниками, тобто втрачаємо дорогоцінний час і, відповідно, гроші. Дивіться: вчора ціна дров для соціальної сфери була 1200 гривень за кубометр, сьогодні вже 1400. І це без доставки. Скільки доведеться платити завтра, тільки Господь знає.

Тому, каже, цілком логічно було б спростити саме ці, критично важливі для життєдіяльності громад, закупівлі. Аби їхні очільники потім не бігали за спритними підприємцями-перекупниками, для яких чомусь завше знаходилося місце «поза чергою».

…Тим часом у майже семитисячній Острожецькій громаді від ранку до смеркання кипить робота: днями замінили газовий котел на твердопаливний у дитсадку (в інших закладах це зробили раніше). А ще люди активно розчищають придорожні смуги, нагромаджуючи на зиму кожну зайву гілку. Нині вирізають разом із працівниками РЕМу величезні старі дерева — вони вже створювали загрозу і трансформаторним лініям, і самим жителям.

Початок навчального року в громаді бачать так: дві школи, одна філія і дитсадок відчинять двері для дітвори. Бо там є надійні сховища. Ще одна школа, дві філії та два дитсадки таких не мають, тому працюватимуть онлайн. Ось такий змішаний формат відповідно до власних можливостей.

Підготовка до зими — пріоритет номер один для громади. Між іншим, місцеві підприємці, розуміючи нагальні потреби її життєдіяльності, не користувалися послабленнями зі сплати податків, які дав уряд на початку війни,— все сплатили сповна. Тобто соціальна відповідальність для них аж ніяк не порожній звук.

Утім, голови територіальних громад Рівненщини ставлять питання так: чому б не забезпечити заклади соціальної сфери паливом із наших лісів, адже область має 40 відсотків лісистості? «Багато сухостою вже сьогодні лежить на землі. Нам потрібен дозвіл на його збирання та використання на безкоштовній основі», — висловлює спільне прохання голова Корецької громади Людмила Дмитрук. Лісівники відповідають — тут слово за центром. Тоді вони знайдуть необхідний ресурс дров без шкоди для лісового фонду. Та скільки ж чекати на те «слово» — холоди вже на порозі. Бо якщо містяни вже сьогодні знають, що тарифи на газ та тепло Кабмін залишає незмінними, то сільські мешканці опинилися в нерівних умовах. Їм потрібні дрова, пелети, щепа, які невпинно дорожчають. Проте центральна влада мовчить.

«У такій ситуації важливо розробити регулятор цін на тверде паливо, а саме на дрова, які заготовляють державні лісогосподарські підприємства для підготовки стратегічних запасів, як це врегульовано із газом», — звернулися до уряду голови територіальних громад Рівненщини.

Є ще одне проблемне питання — пільги на паливо для сімей наших захисників, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій, — їх теж надає центральна влада. Адже через війну доходи втратили насамперед селяни: спробуй докупитися тих дров, та ще й про доставку сам подбай!

Тим часом малий і середній бізнес сподіваються лише на себе. Днями на одному з автотранспортних підприємств у Рівному побачила, як працює така собі невеличка дробарка. Це ноу-хау тутешніх умільців: мотор від однієї зі старих машин тепер за лічені хвилини дрібнить кожну зайву гілку: ця біомаса скоро піде в топку твердопаливного котла. Раніше ж, зізнаються, дрібне гілля змушені були спалювати… вночі (законодавство взагалі забороняє це робити).

Це лише малесенький приклад ощадливості та, якщо хочете, зміни мислення. Економія стала невід’ємним супутником нашого щоденного життя навіть у нещодавні кращі часи. Що вже казати про нинішні… Розуміємо: воєнна зима спитає з усіх сповна.