Щоб виноград став солодким

ЗАПАСІВ основних поживних речовин, внесених у посадкову яму (два-три відра перегною, 150-200 г суперфосфату, 150-200 г калійного добрива), достатньо на три-чотири роки. За цей період кущ наростає, формується і починає повноцінно родити. Відтак потреба у живленні збільшується. Добрива, що вносяться надалі, залежно від часу і кількості, поділяються на основні та підживлення.

Основні добрива на родючому винограднику вносять восени або напровесні один раз на два-три роки, застосовуючи органіку в комплексі з мінеральними у вищезазначеній кількості.

Підживлення проводять малими дозами у період вегетації. При цьому ефективніша рідка пожива.

Втім, недотримання деяких, на перший погляд несуттєвих, правил призводить до грубих помилок у плеканні лози.

По-перше: поверхневе внесення добрив спричиняє часткове випаровування азоту й ускладнює надходження малорухливих компонентів — фосфору і калію —до основних коренів.

По-друге: поверхневим унесенням добрив, а також частими і нерясними поливами стимулюється розвиток поверхневих коренів на шкоду основним. Позаяк у верхньому шарі ґрунту створюються більш сприятливі умови (достатня кількість вологи, поживних речовин, тепла і повітря), то всмоктувальна частина серединного коріння також спрямовується до поверхні, й найближчої безсніжної зими з тривалими морозами значна частина кореневої системи підмерзає. У посушливі роки такі кущі більше страждають од браку вологи.

По-третє: внесення азотних добрив, підживлення збродженим пташиним послідом та коров’яком слід робити лише в першій половині літа. Недотримання цього правила, як і поливи в другій половині літа, затримують ріст і визрівання лози та врожаю.

За вегетаційний період на розвиток зеленої маси, формування і достигання грон виноградний кущ витрачає велику кількість поживних речовин. Це основні елементи живлення (макроелементи): азот, фосфор, калій, а також кальцій, магній, залізо, сірка. Потреба в останніх менша. Крім того, рослина засвоює в невеликій кількості мікроелементи: бор, цинк, марганець, мідь, молібден, кобальт тощо.

Так, при врожаї 10 кг плодів із куща з ґрунту виноситься близько 80 г азоту, 40 г фосфору, 50-100 г калію та деяких мікроелементів — по 0,05-0,1 г при площі живлення 4-5 м². Тому для відновлення запасу поживних речовин, підтримання оптимальної їх кількості у ґрунті та підвищення родючості останнього необхідно систематично вносити добрива.

За нестачі в землі азоту сповільнюється ріст пагонів, листя втрачає яскраво-зелене забарвлення. При надлишку цього елемента ненормально збільшується розмір листя, пагони ростуть дуже швидко, але тканина в них крихка, тому морозостійкість низька. Врожай на таких кущах достигає повільно, ягоди виростають занадто великими, водянистими, азот часто накопичується в ягодах, чим погіршує їхню якість та зумовлює розвиток гнилі.

Фосфор прискорює достигання ягід та визрівання лози, покращує закладання плодових бруньок. Високий уміст цього елемента помітного негативного впливу не справляє.

Калій підвищує стійкість рослин до захворювань, посухи та морозів, сприяє прискоренню достигання ягід та визріванню лози, підвищує цукристість соку, одночасно знижуючи його кислотність. Так само підвищений уміст калію в ґрунті помітного негативного впливу не чинить.

 З органічних добрив найчастіше застосовують перегній, пташиний послід, компост тощо.

Перегній є основним добривом на винограднику. Він містить усі необхідні елементи мінерального живлення рослин. Застосування його та іншої органіки сприяє підвищенню родючості ґрунту, вмісту в ньому гумусу, а також поліпшує біологічну активність, аерацію, водопроникність, фізико-хімічні властивості, створює сприятливі умови для росту та родючості виноградної культури.

Мінеральні добрива бувають прості та складні. До простих належать ті, що містять лише один елемент живлення (азот, або фосфор, або калій). Найчастіше з простих азотних добрив на винограднику застосовують сечовину, аміачну селітру, з фосфорних — простий і подвійний гранульований суперфосфат, із калійних — калійну сіль, сірчанокислий калій, хлористий калій.

Складними, або комплексними, називаються добрива, до складу яких входить два або три основних елементів живлення. Прикладом складних добрив може бути амофос, що містить 10-12% N і 46-52% Р205. А також нітрофоска, яка містить по 12-16% кожного з елементів (N, Р205, К20).

Добрива неодмінно слід вносити до зони розташування основних коренів. Для цього навколо куща на відстані 50-80 см (залежно від віку рослини) в чотири ями або траншею завглибшки 40-50 см вносять добриво і засипають землею. Ліпше це зробити перед укриттям кущів на зиму.

Перше підживлення виконують навесні, перед відкриттям лози. Вносять 40-50 г азотних добрив, 40 г суперфосфату, 30 г калійних добрив на один кущ. Відтак добрива у канавках присипають ґрунтом.

Друге підживлення потрібно провести навесні, за 10-12 днів до початку цвітіння (в умовах Києва та Київської області це початок червня). Його вносять у вигляді водного розчину: 40-50 г азотних добрив, 50 г суперфосфату та 30-40 г калію у розрахунку на один кущ. Цього разу для удобрення можна застосувати гноївку і курячий послід, які розводять водою (2 відра води на 1 відро добрив) і залишають на 10-12 днів у бочці для бродіння. Після цього розчин розбавляють у п’ять-шість разів, додають суперфосфат (20-25 г на відро води) та калійні добрива (15-20 г відповідно). Розчин вносять до ямок або канавок, викопаних по периметру куща, з розрахунку одне відро на рослину.