Закодували обереги на перемогу

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Галина Ковальчук, начальниця відділу управління культури та туризму Рівненської ОВА, давно виношувала ідею зібрати разом ляльок-мотанок із різних куточків області. Але навіть не сподівалася, що рукотворна маленька лялечка стане таким потужним символом для об’єднання всіх 64 територіальних громад краю. Та що краю — всієї України!

_{Коли незалежність у генах}

У ЦЕНТРІ Рівного 180 ляльок-мотанок сформували колоритну карту області. Окремо представили ще 20 ляльок, які приїхали сюди із восьми областей: Дніпропетровської, Запорізької, Чернігівської, Одеської, Харківської, Київської, Черкаської, Львівської. В народний оберіг українці вклали свою єдність та потужну переможну енергетику — а це для нас надважливо! От вам і відомі питання та відповідь Черчилля: чи потрібно витрачатися на культуру в буремні часи війни? А заради чого ми тоді воюємо?

Власне, вкладення були мінімальні. А ефект колосальний: і для наших душ, і для незламного духу! Бо велике лялькове королівство, наче магнітом, притягувало до себе перехожих — люди навіть між тривогами поспішали побачити рукотворне диво за назвою «Народний оберіг». Для когось це був спогад із дитинства, хтось захотів передати оберіг коханому на фронт. А хтось прискіпливо роздивлявся, як же виготовити таку ляльку своїм дітям або ж разом із ними. Охочих придбати лялечку виявилося чимало (частина колекції продавалася). Кошти, звісно, спрямують на потреби ЗСУ.

Далі «Народний оберіг» перемістився на літній майданчик обласного краєзнавчого музею. Рівняни вже звикли, що саме тут відбуваються велике фольклорно-етнографічне свято «Музейні гостини», різноманітні виставки, тож частенько цікавляться: чи є щось новеньке?

Є, та ще й стільки! Ляльки із соломи, з тканини, мішковини, льону; набиті сіном, усіляким зіллям-травами і прикрашені квітами, — фантазії наших майстринь немає меж! Бо незалежність у них у генах. До традиційної технології виготовлення ляльки-мотанки вони додали трішечки сучасного шарму — вийшло неперевершено!

_{I забриніли струни небайдужих душ}

«РІВНЕНЩИНО, твій «Народний оберіг» зачарував увесь світ. Щира подяка організаторам і талановитим майстрам. Ваш культурно-мистецький фронт наближає перемогу, на яку з нетерпінням чекаємо всі ми», — написала на сторінці проєкту у соціальній мережі Лідія Лапка з Кременця на Тернопіллі.

«Ми дуже хочемо долучитися до перемоги і вкладаємо в ляльку всю свою волю», — писали майстрині з інших областей, надсилаючи роботи до Рівного.

— Ось до нас приїхали наречені з поліського Степаня, — демонструє симпатичне тріо начальниця управління культури та туризму Любов Романюк. — Як і годиться, в традиційному вбранні — жупанчик, вишитий бісером, спідничка й унікальний восковий вінок. А в іншому поліському селі Сварицевичі, що відоме обрядом «Водіння Куста», який виконують на Трійцю, зробили лялечку, що відповідає цій традиції: вона у вишитій сорочці, зеленій спідниці та у вінку із зелені — так зване клечання. Найменша в Україні Підлозцівська територіальна громада передала найбільше — аж 17 ляльок!

І кожна має назву. Так, директор культурно-дозвіллєвого центру Городоцької громади Тетяна Зайчук назвала свою «Берегиня роду». А майстриня народного мистецтва художнього плетіння з рослинних матеріалів Ірина Кухар зі Здолбунова — «Травниця».

— Наша лялька має вінок із лікарського різнотрав’я, що буяє нині на луках громади: полин, кмин, деревій, осока. Є тут жито, пшениця та листя кукурудзи. На руках мотанки сидять птахи — як символ родини та сімейних традицій, що переходять із покоління в покоління, — пояснює голова Здолбунівської територіальної громади Владислав Сухляк.

_{Символ віри та надії}

НАЗВА «лялька-мотанка» походить від слова «мотати»: тобто виготовляти з тканини вузликову ляльку, не використовуючи голки та ножиць. Бо вона вважалася оберегом людської долі, а долю не можна ані різати, ані колоти. Звісно, з нею наші предки пов’язували найкращі сподівання: тож мотанка — символ добра й добробуту. А ще — надії. Для її виготовлення українці використовували старий одяг членів родини. А бралися до роботи неодмінно зі світлими думками: вважалося, що ця лялька має потужну енергетику й оберігає оселю та всіх, хто в ній живе.

Мотанки відрізняються від звичайних ляльок порожнім обличчям. Наші предки вірили, що саме через обличчя до ляльки можна прив’язати душу людини або ж зурочити когось недобрим оком. На деяких замість обличчя викладали різнокольоровими нитками хрест — символ Сонця. Горизонтальні лінії означали жіноче начало, а вертикальні — чоловіче.

Традиція їх виготовлення сягає чи не доби Трипілля. Кожна наречена, готуючи весільну скриню, клала туди своїх ляльок. І поки в подружжя не було дітей, у родині чоловіка їй дозволяли гратися ними: тим швидше, вважалося, невістка стане матір’ю й тим міцнішими будуть діти. Коли народжувалося немовля, ляльку клали до колиски: так вона ставала оберегом дитини, символом її зв’язку з усім родом.

Отож свою силу шукаємо в корінні, яке міцно тримає нас на своїй землі. Воно неодмінно допоможе наблизити перемогу України. А наша краса, закодована і в ляльці-мотанці, врятує світ. І зробить його добрішим.

Відвідувачі і купляли ляльки-мотанки, і робили світлини біля лялькового королівства.