Тихе полювання триває до грудня

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

ДОСВІДЧЕНИЙ грибник Василь Овдіюк із Рівненщини тихе полювання розпочинає в травні, а завершує на початку зими.

— Так-так, торік саме четвертого грудня я збирав чудові польські гриби на Рівненському Поліссі, ближче до кордону з білоруссю, — уточнює, вловивши моє здивування. — Тепер зі зрозумілих причин ці території під забороною. Втім, для грибників місць у наших лісах вистачає й без прикордоння. Ось днями знайшов у своєму рідненькому Спасівському лісі на Здолбунівщині справжнього білого велета завважки… скільки б ви думали? Кілограм 615 грамів! Діаметр капелюха — 30 сантиметрів, висота ніжки — 25. І хоча заміри проводилися без представників Книги рекордів Гіннесса, але з двома «понятими». Чистісінький, білісінький, неначе чекав на мене просто на галявині. Правду кажуть: твої гриби від тебе точно не втечуть.

Пан Василь, якому нині 67, — фаховий юрист. Затятим грибником став добрий десяток років тому. Ще більше посприяв захопленню… коронавірус. Тоді усім переконливо радили уникати контактів — пригадуєте? От чоловік і прямував до лісу: і з людьми зайве не перетинаєшся, й легені тренуєш. І, звісно, релаксуєш на повну: тож міцний сон, що відновлює нерви та сили, гарантований. До речі, відтоді побільшало людей у лісах, бо звикли до відпочинку на природі. Хтось просто гуляє, хтось на пікніки приїздить. Нехай собі, вважає пан Василь. Єдина його претензія до земляків — смітять і не прибирають після себе. Ну як із цим можна змиритись?

…Його телефон переповнений світлинами грибів: очей не відвести від цієї краси! Раніше, каже, носив із собою на шиї фотоапарат, тепер усе в телефоні. Тут і навігатор — узагалі чудова річ, яка не дає заблукати, ще й фіксує грибні місця. Бо місцеві грибники не люблять ними ділитися. А тут — ось: Мости, Єльня, Річки, Червона Калина…

Василь Петрович зазвичай збирає білі, лисички, красноголовці, польські та бабки. На прохання знайомих бере опеньки, парасольки чи рижики. За своє життя не продав жодного гриба! А ось роздає людям охоче: якось лише за одне «полювання» роздав шість відер(!) опеньків!

Для себе ж білі гриби сушить в електросушарці (до речі, зі згаданого рекордсмена вийшло дві закладки!), лисички чи польські відварює й заморожує. А невеличкі грибочки дружина маринує.

Бачили б ви, якою непідкупною щирістю світяться очі цього залюбленого в рідний край чоловіка! А як цікаво він розповідає про свої лісові пригоди на власній сторінці в соціальній мережі! До речі, де б не був — у місті, в селі чи в лісі, — Василь Овдіюк щодня пішки долає щонайменше 15 кілометрів. Це, каже, його норма: тоді почувається, як на 30, максимум — на 40 років. Отакий нехитрий рецепт здоров’я та гарного настрою.