Байдужість і бездіяльність

Микола ЮРЧИШИН.

«ВЗЯЛИ на роботу? Виконуй її сумлінно!» Такі слова нерідко можна почути від роботодавців. Та чи всі новоспечені працівники прислухаються до цього? Здебільшого так. Однак трапляються й такі, для кого байдужість і недбале ставлення до своїх обов’язків — норма. Так, як, скажімо, у деяких поштовиків так званих пересувних відділень зв’язку. Про це свідчать численні листи та телефонні дзвінки до редакції.

Ось два тривожні сигнали з Полтавщини. Телефонує давній передплатник «Сільських вістей» Іван Іванович Чмихало із Миронів донедавна Семенівського, а нині Кременчуцького району: «Селяночку» передплачую близько пів століття. Але такого бардаку, який панує нині в Українській пошті, ще не бачив. Передплатив я «СВ» до кінця року. У серпні одержав лише три номери, хоча їх вийшло п’ять. Останній доставили 29-й за 16 серпня. І по сьогодні — жодного номера. Хотів з’ясувати, в чому річ, у працівників пересувної пошти. Так вони зробили такий вигляд, ніби я в цьому сам винен, і попросили не морочити голови. Мовляв, що їм дають, те вони й привозять, а решта питань не до них. Звідки така безвідповідальність у ваших підлеглих, генеральний директоре Укрпошти пане Смілянський? Чому я не маю права вимагати те, за що заплатив гроші?»

Такі ж байдужість і душевна глухота до передплатників панують і у працівників пересувного відділення зв’язку, що обслуговує село Сушки цього ж Кременчуцького району. Про неподобства повідомила шанувальниця «СВ» Світлана Станіславівна Прохар із цього ж населеного пункту, котрій відмовили у передплаті «Сільських вістей» з листопада по грудень нинішнього року. Сказали, що газета припинила своє існування. Це що? Саботаж на місцях чи вказівка згори розпускати різні фейки?

Невдоволена роботою працівників пересувної пошти Ольга Григорівна Миколайчук із Соколової Хмільницького району Вінниччини: «Я людина неходяча, але завдяки соціальній працівниці вдалося передплатити «Сільські вісті», без яких жити не можу, із серпня до кінця року. За цей час мені принесли лише один номер за друге серпня. І відтоді — жодної газети. А ще не так давно у нас листоношею працювала Баглій (на жаль, імені її не пам’ятаю), і вона регулярно доставляла «Селяночку» до кожної садиби. Так її безпідставно скоротили. А що нині? Люди кажуть, що новоспечені працівники пересувної пошти абияк по людських обійстях упихають між штахетами газети: навмання, кому попало, передплачувала людина це видання чи ні. Ось і шукай вітру в полі. Звідки таке нехлюйство? І хто за це відповідатиме?

Скаржиться на роботу поштовиків Микола Миколайович Полях із Нового Мерчика Богодухівського району Харківщини. Передплатив він «СВ» на друге півріччя нинішнього року, в липні одержав пару номерів, а в серпні та вересні — жодного. Мали б з’ясувати причину в стаціонарному відділенні поштового зв’язку, котре, на щастя, ще діє у їхньому селі, але там лише поспівчували дідусеві. Мовляв, не від них це залежить. Дивина та й годі. А хто ж тоді має піклуватися про своїх клієнтів?

Обурюється наш незмінний передплатник із Москалівки Шепетівського району Хмельниччини Станіслав Никанорович Артемчук. Останній номер «СВ» він одержав 28-й за 9 серпня. «А де ж решта?» — поцікавився у працівників ПВЗ. Відповідь була короткою: «А що ви хочете? У країні ж війна». І це на Хмельниччині, де відсутні постійні бойові дії. Навіщо все списувати на війну?

Кілька тижнів тому до «Сільських вістей» надійшла скарга від жительки Сергіївки Нікопольського району Дніпропетровщини Людмили Іванівни Тертишної, що вона з липня не отримала жодного номера нашої газети. Довелося телефонувати в обласну дирекцію Укрпошти. І що ви думаєте? Як кажуть, і сміх і гріх. Л. Тертишній принесли аж шість однакових номерів за 6-те вересня. А це означає, що п’ятьом передплатникам не доставили цього номера. Про решту газет — ні пари з вуст.

Скаржиться на невчасну доставку «СВ» Леонід Петрович Тупчій зі Шкалівки Білоцерківського району Київщини. Йому приносять «Сільські вісті» на 10-12-й день після їх виходу.

У такій же ситуації опинилась і киянка Лідія Федорівна Кирій, що проживає на вулиці Пол-ковій, яку обслуговує 78-ме відділення поштового зв’язку столиці.

Ось і зрозумій відтак, це саботаж, байдужість чи бездіяльність. Очевидно, найбільше про це відає керівництво центрального поштового відомства. А тому чекаємо від нього негайного реагування.