Фронт із вітряками

Анатоль ЛЮДВІКОВ.

НАВІЩО відкривати фронт із вітряками? Тобто з «російськими письменниками». Це ж маячня. Національні письменники представляють певні нації. Але ж росії ніколи не було й нема. Читаю в «Малой советской энциклопедии» 1959 року: «Русские — нация, основное население РСФСР». Зрозуміли? Навіть у цій імперській енциклопедії — голосі «рускава міра», немає росії як такої. Та й де ж узяти те, чого не існує взагалі?..

Була і є москва — монголо-татарський улус, оточений болотами, не було й нема «рускава народа», є московити. Відповідно нема й не було російської літератури, російських письменників. Був конгломерат іноземців, які оселилися в московії і писали на «руском язике»... Німецьке походження мали Авенаріус, Блок, Герцен, Салтиков-Щедрін, Фет і чимало інших. Українське походження — Ахматова (Горенко), Аверченко, Бунін, Гоголь, Зощенко і багато-багато інших. Євреями були Антокольський, Багрицький, Еренбург, Мандельштам, Пастернак і ще велика кількість літераторів. Татарське коріння в Аксакова, Достоєвського, Карамзіна, Огарьова, Тургенєва та інших. Тютчев — італієць, Лермонтов — шотландець. У Пушкіна в жилах текла багатокомпонентна суміш. Це докладно описано у книжці історика та публіциста Павла Штепи «Московство».

Нашкодити тому, чого немає, «інквізиція» не може, а от бродіння в читаючому суспільстві спровокує. Комусь здається, що це «на часі»?