Крик сича у нічній тиші

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

орнітолог.

с. Городище

Самбірського району

Львівської області.

НІЧ прозорим серпанком оповила село і річку. Затихли пташині пісні. Все навкруги заснуло... Я сиджу на порозі свого будинку і слухаю в прохолодному повітрі нічну тишу. Незабаром із димаря сусідської хати почувся характерний звук: «по-хоо-вав». Це крик хатнього сича. За цей голос люди недолюблюють його, бо він ніби віщує недобре.

Хатній сич є одним із найменших представників сов, який мешкає поблизу житла людини. Маленька, розміром із голуба, сова. Маса — до 200 грамів. Живе на горищах під стріхами, у шпаківнях, дуплах дерев. Там сичі влаштовують гнізда і висиджують пташенят.

Це — сутінкові й нічні птахи. Їхній політ у нічній тиші зовсім безшумний. У них добре розвинені слух і зір. Сич точно встановлює місце, де є миша. Зір має бінокулярний, тобто предмети розглядає відразу обома очима, як і люди. Очі спрямовані вперед.

Дорослі птахи зверху бурі зі світлими поздовжніми плямами. Низ тіла білуватий із бурими поздовжніми плямами. Пальці вкриті волосоподібним коротким пір’ям. В Україні це осілі, гніздові птахи всіх зон.

Мені часто доводилося спостерігати сича хатнього на димарях і дахах будівель, який мені «вклонявся». Це досить корисний птах, бо знищує хатніх мишей — носіїв різних небезпечних хвороб, шкідників зерносховищ, харчових продуктів. Він потребує охорони.