• Запитання — відповідь

Нотаріальні дії в умовах війни

«Я як військовослужбовець часто перебуваю під обстрілами чи в небезпечних для життя місцях. Хотів би скласти заповіт, виписати довіреність. Ходити по нотаріусах мені ніколи, було б добре вчинити такі дії безпосередньо на місці служби», — висловлює слушну думку артилерист Дмитро Н.

ЗАКОНОДАВСТВОМ України з метою забезпечення доступності та спрощення нотаріальної діяльності в умовах воєнного стану надано право командирам (начальникам) військових формувань (органів, установ) або іншій уповноваженій таким командиром особі вчиняти певні нотаріальні дії. Так, вони мають право посвідчувати довіреності та заповіти військовослужбовців Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, працівників правоохоронних спеціальних органів, органів цивільного захисту, які залучаються до стримування збройної агресії іноземної держави.

Посвідчені командиром (начальником) або іншою уповноваженою на це особою довіреності та заповіти прирівняні до нотаріально посвідчених (крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управлінням та розпорядженням корпоративними правами, секретних заповітів).

Перед посвідченням документів командири або інші уповноважені на це особи зобов’язані:

— роз’яснити фізичній особі, від імені якої посвідчуються заповіт і довіреність, її права і обов’язки та попередити про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана проти неї;

— перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону;

— встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;

— попередити про правові наслідки посвідчення заповіту і довіреності;

— роз’яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреності;

— у разі потреби на усне прохання особи скласти проєкт заповіту чи довіреності;

— посвідчити заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.

Командири реєструють такі посвідчені заповіти і довіреності під окремим порядковим номером у реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей за формою, затвердженою Міністерством юстиції України. Номер, під яким зареєстровано заповіт чи довіреність, зазначається в посвідчувальному написі.

Після посвідчення документів командири (начальники) військових формувань мають надіслати їх до Генерального штабу ЗСУ, Міністерства оборони України, відповідного правоохоронного (спеціального) або іншого органу, які протягом п’яти днів після отримання довіреностей і заповітів забезпечують подальшу передачу їх Міністерству юстиції України або його територіальному органу.

Своєю чергою територіальний орган Міністерства юстиції України передає довіреності чи заповіти нотаріусам, які зобов’язані протягом трьох робочих днів після їх отримання забезпечити реєстрацію (облік) таких документів, внести відомості про них до Єдиного реєстру довіреностей або Спадкового реєстру.

Посвідчені довіреності, заповіти нотаріуси зберігають та передають їх на зберігання до відповідного державного нотаріального архіву протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану.

На осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, поширюється обов’язок дотримання нотаріальної таємниці. Такий обов’язок поширюється також на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Під час посвідчення заповітів і довіреностей службові особи зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення. Винні в порушенні нотаріальної таємниці особи несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.