• Від Уругваю-1932 до Катару-2022

Битва в Сантьяго

Микола МОТОРНИЙ.

Скандальна зустріч італійської та чилійської збірних.

Сьомий чемпіонат світу з футболу (Кубок світу з футболу) відбувся на стадіонах Чилі з 30 травня по 17 червня 1962 року. Враховуючи, що дві попередні світові першості приймали європейські країни, південноамериканська футбольна конфедерація вимагала провести турнір-1962 в одній із країн свого регіону, інакше погрожувала бойкотом змагання.

СЕРЕД країн Південної Америки фаворитом на проведення змагання вважалася Аргентина. Але чилійці, крім інших аргументів, апелювали до статуту ФІФА, в якому серед іншого метою проведення чемпіонатів світу зазначалося сприяння розвитку спорту в країнах, що вважаються «менш розвиненими». У підсумку перемогла заявка Чилі.

56 збірних змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди — господарі турніру збірна Чилі і чинний чемпіон світу збірна Бразилії — кваліфікувалися автоматично.

Учасниками фінальної частини ЧС-1962 стали 10 збірних з Європи, п’ять південноамериканських команд, а також представник Північної Америки — збірна Мексики. Вдруге поспіль до фінальної частини не потрапив жоден представник Африки та Азії.

Формат турніру був загалом аналогічний тому, що використовувався на попередньому чемпіонаті світу. До стадії плей-оф із кожної групи виходили по дві команди, що набрали найбільшу кількість очок. Водночас було й нововведення — за рівності очок у двох і більше команд розподіл підсумкових місць у групі визначався співвідношенням забитих і пропущених голів.

Другий етап змагання, до якого виходили вісім команд, відбувався за олімпійською системою і складався з чвертьфіналів, півфіналів, матчу за третє місце і фіналу. У разі нічиєї в основний час гри передбачалися 30 хвилин додаткового часу. Якби й він не визначив переможця, у фінальній грі було б призначено перегравання, а на решті етапів плей-оф переможця мав визначити жереб. Утім, у стадії плей-оф жодна гра в основний час не закінчилась нічиєю.

Передбачалося, що ігри світової першості приймуть стадіони восьми чилійських міст. Та найпотужніший у новітній історії людства Великий чилійський землетрус 22 травня 1960 року, який забрав життя 50 тисяч чилійців, мав катастрофічні наслідки для інфраструктури країни. Тому матчі першості відбувались тільки на чотирьох аренах, що стало найменшою кількістю стадіонів на чемпіонатах світу з часів першого турніру 1932 року в Уругваї, коли матчі приймали лише три арени.

Фінальний турнір відкрила гра господарів ЧС-1962 проти швейцарців, якій передувала церемонія відкриття. Друга гра чилійців у групі, в якій вони із рахунком 2:0 здолали збірну Італії, стала однією з найганебніших сторінок в історії чемпіонатів світу, ввійшовши до неї за назвою «Битва в Сантьяго». Незадовго до гри в Чилі стало відомо про вихід в одній з італійських газет репортажу з чемпіонату світу, де країну-господаря було охарактеризовано як «недорозвинене побите бідністю болото, переповнене проституцією і злочинністю». Це спровокувало в країні антиіталійські настрої, а також вилилося у жорстокість на полі. По ходу матчу гравці обох команд ішли в стики з очевидним бажанням завдати травми опоненту, хоча арбітр гри обмежився лише двома вилученнями. Наведення ладу на полі чотири рази вимагало втручання поліції, а потім вона змушена була супроводжувати команду гостей, захищаючи її від розлюченого натовпу. Ще низка матчів турніру відзначалася високим градусом боротьби, який нерідко суттєво виходив за межі правил гри.

Бразилець Пеле, головне відкриття попередньої світової першості, травмувався вже у другій зустрічі групового етапу проти збірної Чехословаччини і в подальших іграх участі не брав. На груповій стадії жодна збірна не досягла стовідсоткового результату, однак відразу чотири команди — СРСР, ФРН, Бразилія та Угорщина — втратили лише по одному турнірному очку і відповідно виграли свої групи. З других місць у групах до чвертьфіналів вийшли команди Югославії, Чилі, Чехословаччини і Англії.

Збірна Чилі, що складалася з гравців місцевої першості, здебільшого не відомих поза межами країни, на стадії чвертьфіналів із рахунком 2:1 здолала радянських футболістів, чинних чемпіонів Європи. Головна зірка збірної СРСР і чи не найкращий на той час воротар у світовому футболі Лев Яшин прибув на турнір не в найкращій формі і не зміг допомогти своїй команді уникнути поразки 1:2. Суперником чилійської збірної у півфіналі стала Бразилія, яка завдяки дублю Гаррінчі із рахунком 3:1 взяла гору над Англією. Іншу пару півфіналістів склали Югославія і Чехословаччина, які з однаковим рахунком 1:0 виграли свої чвертьфінальні двобої відповідно проти ФРН та Угорщини. Таким чином на півфінальній стадії між собою зійшлися дві південноамериканські і дві східноєвропейські команди.

Підтримка понад 76 тисяч глядачів на столичному Естадіо Насіональ, однак, не допомогла збірній Чилі уникнути поразки 2:4 від чинних чемпіонів світу. Та господарі турніру все ж завершили чемпіонат на мажорній ноті, здолавши у матчі за третє місце збірну Югославії — 1:0.

У фінальному матчі, що відбувся на тому ж Естадіо Насіональ, зустрілися збірні Бразилії і Чехословаччини. Бразильці першими пропустили досить швидкий гол, утім, вже за декілька хвилин відігралися і взяли гру під свій контроль. Фінальний матч завершився із рахунком 3:1 на користь бразильців. Вони стали другою командою в історії чемпіонатів світу, кому вдалося захистити чемпіонський титул (після успіху італійців 1938-го). Відразу шестеро гравців (Гаррінча, Вава, Леонель Санчес, Флоріан Альберт, Валентин Іванов та Дражан Єркович) забили на ЧС-1962 по чотири голи, розділивши між собою титул найкращого бомбардира.