Що не так із м’ясом?

Олена КОЩЕНКО.

Напевно, багато з ким таке траплялося: купив у магазині чи на базарі сиру свинину або курятину, вдома поклав на сковороду і повільно смажиш на маленькому вогні. Та за якийсь час бачиш, що страва швидше тушкується чи вариться, але ніяк не смажиться. Бо м’ясо мало не наполовину плаває у желеподібній речовині, яка нагадує варений яєчний білок. Що ж воно, питається, таке?

ЯК ПОЯСНЮЮТЬ експерти, виробники перед відправленням на продаж накачують м’ясо спеціальною гелеподібною речовиною з допомогою спеціальних ін’єкторів, промислових або ручних, на виробництвах. Таким чином роблять продукцію важчою і об’ємнішою. Кількість розчину, що впорскується, безпосередньо залежить від структури м’яса. Так, лідером із «потовщання» є яловичина: вагу вирізки завдяки щільній волокнистій будові можна збільшити майже на 80%! На другому місці свинина — вихідний шматок стає важчим приблизно наполовину. Потім іде птиця-ряба, яка «роздмухується» на 40%, а найбільше для цього годяться стегенця…

Найчастіше м’якоть нашпиговують гідроколоїдними розчинами. Як от розчином карагінану, одержуваним із морських водоростей. Однак платять українці за цю рідину не як за водорості, а як за м’ясо, ясна річ.

Так само наколюють м’ясо для збільшення його продажної ваги ще одним гідроколоїдним розчином, основу якого становить ксантова камедь — природна хімічна сполука (порошок із плодів гуарового дерева). Камедь виконує кілька функцій: стабілізатора, загущувача та гелеутворювача.

Нині різні харчові компанії продають порошки, які швидко перетворюються на гель для м’яса, заразом пропонується всіляке технологічне обладнання, що дає змогу закачувати ці речовини у продукцію.

Загалом, як зауважують фахівці, під виглядом натурального м’яса нам нерідко продають мало не гримучу хімію. Бо його часто шпигують і стабілізаторами, і підсилювачами смаку та аромату, і антиокислювачем, аби м’ясо не втрачало кольору, і антимікробними засобами, щоб не так швидко псувалося…

Щоправда, все це офіційно дозволені добавки, які можуть застосовуватись у м’ясній промисловості. І хоча регламент зобов’язує виробників чесно заявляти про їхню наявність у продукції, вони дуже часто «забувають» зазначити навіть на упаковці про уміст у м’ясі гідроколоїдів.

А тим часом, згідно із законом, нашприцьована в такий спосіб яловичина та свинина — це вже не м’ясо, а напівфабрикат. І продавці цього навіть не приховують. Приміром, у м’ясних відділах продають ескалоп, антрекот, свинячу або яловичу підсмажку. Зверніть увагу: на цінниках нема слова «м’ясо». Виробляти такі напівфабрикати вигідно, позаяк у м’ясо можна закачати скільки завгодно розсолу та іншого «добра». Аби мати вигоди вже, як мовиться, під зав’язку — 70% чистого «навару» ваги на кожному кілограмі проданого товару.

По суті, кажуть експерти, тепер дуже важко знайти «чисте» м’ясо. Ну хіба що в селі у перевірених людей або сусідів купити. Все і скрізь, від магазинів до ринків, — накачана продукція, різняться тільки склад і дозування. Часто, купуючи м’ясні продукти бюджетного сегменту, люди отримують із ними чималенько води й зовсім небагато поживних речовин, амінокислот, вітамінів – словом, того, що потрібно людському організмові від м’яса. Тобто користі від цього харчу жодного, гаразд, якщо шкоди нема.

Звичайно, виробники стверджують, що використовувані ними розчини ніяк не вадять здоров’ю і служать суто хорошій меті, адже так м’ясо не втрачає природної вологи й довше зберігає свіжість. Проте виробники лукавлять, бо насправді дбають не про інтереси споживачів, а про власні прибутки. Адже покупець фактично платить за «воду», а не за м’ясо.