«Така любов буває раз в ніколи»

Марія КРАМАР.

Фото Дмитра Смольєнка.

ПІСЛЯ закінчення війни Катерина та Владислав Гуслякови мріють подорожувати Україною. Милуватимуться незрівнянними її красотами і радітимуть, що у жаданій Перемозі є частка і їхньої звитяги. А поки що 19-річне юне подружжя стоїть на захисті України, на передовій. Молодята є чи не наймолодшим військовим подружжям. Вони щасливі своєю молодістю, коханням, жагою до життя.

Біографія їхньої родини почалась у першому класі в смт Делятин на Івано-Франківщині, куди дітей за руки привели батьки. Дівчинка, як водиться, сподобалася хлопчику, у старших класах це почуття шкільної дружби переросло в кохання. Після школи обоє стали студентами. Юнак вступив на стаціонар у нафтогазову інженерію в університет нафти й газу в Івано-Франківську, Катя — на фінанси і банківську справу у цей же виш, на заочну форму навчання. Провчившись рік, оголосили батькам про намір одружитися. Ті сприйняли звістку, як годиться, бо світле почуття дітей і народжувалося, й розвивалося на їхніх очах. Поблагословили молодь і справили весілля, де вітали молодят близько 150 рідних та друзів.

Життя обіцяло лише щасливі, нічим не затьмарені дні, Катерина й Владислав мали багато планів, але відомого лютневого дня їх жорстко перекреслила війна. В оселю увірвався телефонний дзвінок, Катерину терміново викликали у військову частину — рівно за місяць до війни, 24 січня, вона підписала контракт на службу в ЗСУ.

Владислав, не чекаючи повістки, пішов до військкомату. Разом із новобранцями навчався військовим азам, відтак його відправили на фронт, через місяць дружина приїхала до нього на схід, на одну із найнебезпечніших ділянок фронту.

Звісно, батьки обох були шоковані, не обійшлося без маминих сліз. А тато Владислава, професійний військовий, підтримав: «Все правильно робите, сину!».

Війна ще більше зміцнила їхнє кохання. Додалося турбот, хвилювань. Іще більше впевнилися в щасливій долі, що подарувала їм таку любов — на все життя.

Зараз Владислав та Катя на Івано-Франківщині. Він вступив на військову кафедру свого ж університету. На інженерії навчається за індивідуальним планом, дистанційно склав сесію. Катю в будь-який момент можуть знову викликати на передову.

Двоє щасливих молодих людей не просто жадають Перемоги, а наближають її. Хай земля і небо благословляє їхнє життя!