• 21 листопада — День працівників сільського господарства

Зі святом хліборобським!

Леонід ЯКОВИШИН,

Герой України,
генеральний директор
ТОВ «Земля і Воля».

ДОРОГІ співвітчизники!

Шановні працівники сільгосп­виробництва!

Незламні воїни Збройних сил України!

У цей лихий і жертовний для нашої країни і терплячої української спільноти всього світу час прагну своїми зболеними серцем і душею звернутися до незабутніх, вкарбованих у віки, слів великого Кобзаря, якими він стверджує, що «встане правда, встане воля». Хоча нині по всій Україні — «кривавії ріки».

І греблею для оцих рік, шановні мої однодумці, я переконаний, стане Хліб. Хліб із великої літери. Бо він таки — всьому голова! Він, хліб, є головою і для нашого шановного Головнокомандувача, і для Прем’єра, і для захисника нашої спільної матері у вишиванці — рідної України. Хліб на столі в генерала і в бліндажах мужніх гармашів, танкістів та піхотинців, ще донедавна хліборобів і синів хліборобських.

Хліб і тільки хліб — ось ключове слово нашої безумовної перемоги над знавіснілим ворогом! І це добре усвідомлюють ті, хто навіть на ще не повністю розмінованих полях не боїться збирати врожай та засівати новий. І ворог це добре усвідомлює: у нього ні ракет, ні «шахедів» не вистачить, якщо на росії, від Владивостока до Брянська, хліба не стане.

Так невже золоту і переможну вагу Хліба не усвідомлюють наші урядовці? Певен: розуміють і усвідомлюють. Чому ж тоді на шию і так страдницького від незгод хлібодара бездумно накидають газовий зашморг? Адже перестане битися його поки що палке від любові до землі серце — і не стане життя на страдницькій землі від Зачепилівки до Тегерана. І не допоможуть тоді ні Коран, ні Біблія.

Отець наш небесний і Матір Божа оберігали від безхлібного безчестя найродючіші українські землі. Вірю, що так буде й далі! Як твердо вірю в нашу Перемогу. Як хочу вірити і в те, що талановитий, чесний до останку молодий наш Президент таки збагне, що коли настає загроза цілій державі, можна діяти так, як свого часу діяли «залізна леді» Маргарет Тетчер, Федеральний канцлер Німеччини Конрад Аденауер, прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль, котрі вдалися до націоналізації, рятуючи свої країни від занепаду і поневолення.

Отож не буду повторювати про ті здобутки, про які доповів Вам, шановний Володимире Олександровичу, у своєму листі, а з Божим благословенням закликаю Вас націоналізувати всі джерела енергоресурсів, які, вважаю, майстерно приховали і Ваш попередник, і «газова принцеса», та й той, хто на Закарпатті і в Угорщині ллє воду на рашистський млин. Ви про них добре знаєте. А якщо ні — суворо спитайте з тих, хто несе державну відповідальність за виявлення корупції і корупціонерів. Переможемо ворога — знайдемо можливість, як цивілізовано компенсувати забране в ім’я збереження нашого найціннішого скарбу — держави Україна.

За шість десятків років керівництва хлібодарами я ще ніколи не мав у своєму зболеному серці стільки тепла й ніжності до тих, кого Віктор Ющенко чомусь назвав «маленькими українцями». Ні, вони всі — від комбайнера до водія КамАЗу, від доярки до шанованого ветерана, хто свій селянський пай довірив «Землі і волі», — аж ніяк не маленькі українці, а самовіддані й до останнього поруху свого серця справжні Патріоти, вірні громадяни своєї матері України! Доземно схиляю саме перед ними свою сиву голову за їхній праведний і страдницький труд! Бо вони, саме вони найкраще і щиросердно виконують найперше прохання до Господа: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Втілюють його у своєму повсякденному житті щодня заради України оті «маленькі українці».

Слава отаким Героям! Бо саме для них Україна — понад усе! І слава нації, котра зі своїх людських надр народила і виховала таких людей. А до ворогів прийде неодмінно ота, що з косою. Бо перемагає не тільки зброя. Перемагає і завжди перемагав його Величність Хліб.

Зі святом хліборобським, любі побратими!

Вірте, не в силі Бог, а в правді! А правда за нами, українськими хліборобами, котрі й у найтяжчу для Вітчизни годину знають: життя на землі почалось від хлібної зернини. І не дозволимо оцю золоту зернину втоптати російським чоботом у багно окупації, навіть ціною непопулярної для ринкової цивілізації всіх європейських країн націоналізації енергетичних ресурсів. Бо лише в цьому бачу порятунок України, і святий Спаситель благословить нас на цей крок!

Зі святом працівників сільського господарства, дорогі однодумці з берегів зачарованої Десни, зі всієї рідної України!