• Світлий промінь

Цеглинка до цеглинки — вікнами до сонця

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Той травневий день, коли ворожа ракета поцілила у приватний сектор Шевченківського району, що в Запоріжжі, назавше закарбувався в пам’яті мешканців вулиці Фонтанної. Серйозної руйнації зазнало сім помешкань, а будинки родин Ніни Лохматової та Олександра Синенка були знищені повністю. П’ятеро людей — Олександр із дружиною і Ніна Юріївна з двома синами залишилися без даху над головою.

СВОЮ допомогу у відбудові житла їм запропонував волонтерський центр «Паляниця», але господарі відмовилися, мовляв, ви і так багато робите для наших бійців, тож почекаємо, поки місцева влада вирішить наше житлове питання.

Час минав, і потерпілі зрештою зрозуміли, що допомоги від держави не дочекаються. Тому звернулися-таки до волонтерів, які й узялися за будівництво дуплексу — будинку на дві сім’ї.

Фундамент будівельники залили у другій половині вересня. Член волонтерського центру «Паляниця» Роман Касьян підсумовує зроблене відтоді: звели будинок, утеплили стіни, накрили дах, намостили підлогу, зробили розведення труб для монтажу сантехніки. Вже поставлено вікна і двері, змонтовано каналізацію. Вікна безкоштовно надала компанія «Віконда», вхідні двері — SeviTrade.

— Залишилися внутрішні роботи — зробити розводку електрики, встановити сантехніку, кухню. А також викласти біля будинку тротуарну плитку. Клопотів ще чимало, — розповідає Роман. — Придбали два твердопаливних котли, які встановлять у спеціально збудованій нашій домашній котельні. Два будинки в один вирішили об’єднати з метою економії. З одного боку мешкатиме одна сім’я, з другого — інша. Все робимо власними силами і зусиллями людей, які бажають допомогти.

Особливо цінним для обох родин є усвідомлення, що в тяжку годину рятувати їх узялися небайдужі співвітчизники. «Паляниця» оголосила на своїх сторінках у соцмережах збір коштів. Будівництво розбили на етапи. Ще потрібні гроші на придбання сантехніки, тротуарної плитки, кахлю, міжкімнатних дверей та лінолеуму. А тим часом на меблевій фабриці виготовлятимуть корпусні меблі — кухню та шафи.

— Іноді чуємо — либонь, це не на часі, нині треба зосередитись на допомозі військовим, — розмірковує волонтер Василь Бушаров. — Може, й так. Але «Паляниця» дає людям змогу обирати, на що жертвувати гроші. У нас є військовий напрям допомоги. Хто хоче — підтримує військових, решта допомагає з відбудовою помешкань, які постраждали внаслідок ракетних ударів. Усе це — на часі.

До речі, на цеглинах, з яких зведено будинок, написані імена і прізвища благодійників, що поділилися коштами на придбання цегли. Тому всі жертводавці увійдуть в історію доброї справи.

Щодня на майданчик приходять господарі, підсобляють будівельникам. Зараз їхні зранені бідою серця лікуються людським милосердям.

Олександр Синенко — пенсіонер. Його сім’я будівництво нового житла точно не потягнула б. Чоловік розповів, що волонтери приїхали до них одразу: ще й тижня не минуло після ракетного удару, — запитували, яка допомога потрібна.

— А місцева влада все гальмувала, — зітхає Олександр. — Не могла створити і прислати комісію, яка б зробила висновок, що будинок не підлягає відновленню. Ми три місяці чекали, були на прийомі у в.о. міського голови. Обіцянок чули багато, проте справа не рухалася.

Дуже вдячна волонтерам і хазяйка другої половини будинку Ніна Лохматова. Після знищення її помешкання російською ракетою жінка мешкає у знайомих.

Проєкт із відбудови зруйнованого будинку поки що пілотний для благодійного фонду «Волонтерський центр «Паляниця». «Певен, він переросте у більш потужний, — ствердно киває головою його очільник Олександр Бережний. — Завдяки народній підтримці зможемо будувати житло і для вимушено переміщених осіб».

А ворог і далі продовжує глумитися над запоріжцями: руйнує міста і села, вбиває мирне населення. Хоче знищити нас? Марно, бо ми відроджуємося, будуємо оселі, в яких неодмінно лунатиме дитячий сміх.