• Неоголошена війна

Гіркий присмак Соледара

Михайло ВЕДМІДЬ.

МИНУЛИЙ тиждень розпочався новим потужним штурмом ворога Соледара. У понеділок, 9 січня, окупанти, незважаючи на величезні втрати особового складу, майже по трупах своїх загиблих товаришів по зброї посунули, мов таргани, на позиції наших захисників. Надалі ця тема залишалася провідною у всіх інформаційних ресурсах. Що зрозуміло з огляду на перебіг подій у цьому багатостраждальному містечку Донеччини. Вже за два дні керівник пвк «вагнер» пригожин заявив, що його бійці зламали опір українських підрозділів і повністю захопили Соледар. Утім, у Генштабі ЗСУ цю інформацію спростували і повідомили, що жорстокі бої точаться як у центрі міста, так і на його околицях. Як не дивно, але подібну інформацію того ж дня оприлюднило й міноборони росії. Та вже назавтра у цьому відомстві відрапортували, що остаточно «визволили» Соледар. Про «ймовірне» падіння нашої оборони і захоплення міста окупантами сповістили також деякі досить авторитетні західні інституції.

Проте Генштаб ЗСУ стверджував, що Соледар ніхто не здавав і що і в самому місті, і у передмістях опір російським військам триває. На доказ цих тверджень було оприлюднено кілька телесюжетів, у яких наші бійці, що перебували у самому пеклі боїв, не тільки розповідали про ситуацію, а ще й показували відеозаписи того, як дають ворогу «прикурити». Напевно можна сказати, що й у суботу, 14 січня, на окремих ділянках точилися бої.

Утім, воєнні експерти й аналітики зійшлися на думці, що захоплення Соледара ворогом жодної тактично-стратегічної переваги йому не дасть. Тож чи варто ціною надзусиль і людських втрат і надалі тримати там оборону? Остаточну відповідь має дати командування Збройних сил. Йому, як мовиться, видніше.

До речі, про командування. Але не українське, а російське. У середу, 11 січня, міноборони рф повідомило, що новим армійським командувачем російського агресора — об’єднаним угрупованням військ в Україні — призначено начальника генштабу валерія герасимова. Водночас колишній командувач угруповання генерал сергій суровікін понижений до заступника герасимова.

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) назвали дві мети такого рішення кремля. По-перше, спробувати поліпшити систему командування задля ефективних військових дій цього року, а по-друге, зміцнити позиції міноборони рф на тлі посилення впливу військових блогерів та засновника пвк «вагнер» пригожина.

Ще однією провідною темою минулого тижня стало питання надання Україні легкої броньованої техніки та ймовірне постачання важкої — бойових танків, які перебувають на озброєнні більшості країн НАТО. Йдеться передусім про танки Leopard 2.

Що ж до легкої «броні», то нагадаємо: 5 січня канцлер Німеччини Олаф Шольц і президент США Джо Байден оголосили, що їхні країни відправлять бойові машини піхоти (відповідно Marder і Bradley) в Україну. Цікаво, що ця заява була зроблена наступного дня після того, як президент Франції Еммануель Макрон поспішив оголосити про постачання Україні французьких бронемашин AMX-10.

Тепер Париж чинить тиск на Німеччину, сподіваючись домогтися від Берліна угоди про відправлення танків Leopard в Україну напередодні франко-німецького саміту 22 січня. Аналогічні зусилля робить і Поль-ща, яка хоче сформувати широку коаліцію серед західних партнерів, аби спільно передати наявні у них танки Leopard Україні. Фінляндія, котра має на озброєнні такі танки, заявила, що розгляне можливість передачі цих бойових машин Україні, якщо низка країн зробить те саме. Таку ж позицію, інформують ЗМІ, займають ще кілька держав Північноатлантичного альянсу. Тож потрібна тільки згода Німеччини, яка є власником цієї сучасної наступальної зброї.

А от Велика Британія нічиїх дозволів не потребує. Її уряд заявив, що у найкоротші строки передасть нашій країні партію своїх сучасних танків Challenger. А на додачу ще три десятки самохідних гаубиць AS-90. Крім того, за даними британського видання Sunday Mirror із посиланням на неназваного високопоставленого чиновника в оборонному відомстві Великої Британії, уряд розглядає змогу надати Україні ударні вертольоти Apache, оснащені ракетами Hellfire.

Тож динаміка постачання сучасного серйозного озброєння для оборони України є позитивною. От лише кількість цієї зброї навряд чи задовольнить наших оборонців. Для перемоги над російським агресором, за їхніми словами, потрібно набагато більше зброї, ніж це анонсується західними партнерами і союзниками.

Ситуацією намагаються скористатись у кремлі. Наприкінці минулого тижня директор другого департаменту країн СНД міністерства закордонних справ РФ олексій поліщук назвав «найкращим варіантом» прямі переговори між росією та Україною у разі їх поновлення. Про це повідомив пропагандистський канал тасс у п’ятницю, 13 січня. А «найкращим варіантом», за словами поліщука, прямі переговори є тому, що «західні посередники часто мають на меті власні цілі та намагаються впливати на перебіг переговорів, діючи не для врегулювання конфлікту, а у власних політичних та економічних інтересах».

Тут можна зауважити, що про прямі перемовини в мзс рф заговорили після численних так званих перегрупувань російських військ, зокрема на Харківщині, та втечі від Збройних сил України з окупованих земель, у тому числі на Херсонщині. Це по-перше. А по-друге, як можна сприймати натяки на чесні та справедливі переговори, коли вже наступного дня країна-агресор вкотре вчинила масовану ракетну атаку, цілячи в об’єкти критичної інфраструктури і житлові багатоповерхівки, як у Дніпрі, де внаслідок такого удару загинули понад три десятки людей, зокрема й дитина, ще понад сім десятків (з них 13 дітей) були поранені та травмовані, а ще кількадесят опинилися під завалами…

Що це — військовий злочин чи терористичний акт? На думку путіна, висловлену ним наступного дня в інтерв’ю журналістам, «динаміка (так званої спец-операції проти України. — Ред.) позитивна, все розвивається в рамках плану міноборони та генерального штабу». То вбивство цивільних — це позитивно і по плану?