Сади нашої надії

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Товариство «Сади Полісся», що у Рівненському районі, одержало грант від держави у сумі 875 тисяч гривень на розвиток садівництва. «Всі необхідні документи «завантажив» через Дію, а вже за 10 днів на смартфон надійшло сповіщення: МінАПК винесло позитивне рішення», — розповідає засновник товариства Вадим Бортник. — Тож відкрили рахунок в Ощадбанку, внесли свою частку, а невдовзі надійшло співфінансування від держави. Це добра підмога для втілення моєї мрії — вирощувати фундук та вишню, які чудово почуваються на наших специфічних ґрунтах».

НИНІ на території Великоомелянської та Дядьковицької громад «Сади Полісся» мають 5 гектарів фундука (це культурна форма ліщини, яка дає урожай у вересні) та 2,5 гектара вишні. Але, звісно, прагнуть розширення.

«Тож коли дізнався, що держава запроваджує грантову підтримку садівництва, пришвидшив оформлення необхідного пакета документів: за два тижні виготовив проєкт з аналізом ґрунтів у столичному інституті садівництва, без проблем дістав погодження в обох територіальних громадах і подав проєкт на 5 гектарів нового саду», — веде далі господар.

Фундук посадили наприкінці жовтня: тоді приживається майже 100 відсотків саджанців. До речі, попит на нього в Україні тепер шалений. А ось молоді вишеньки краще висаджувати навесні. Загалом же в планах — розширити площі до 25 гектарів під фундуком та до 15 — під вишнями.

«Сади Полісся» господарюють уже шість років і мають гарну репутацію. Всі земельні ділянки — орендовані, люди отримують по 15 тисяч орендної плати на рік (це за ділянку площею два гектари), місцеві бюджети — податки. Між іншим, Вадим Бортник дякує за співпрацю головам обох громад Аллі Карпюк та Людмилі Вітковець.

«Такі проєкти, — вважає Вадим Бортник, — мотиватори для чесного бізнесу, особливо у воєнний час, бо стимулюють легальну зайнятість, тобто офіційну сплату податків, реальну, а не занижену, орендну плату. За три роки державі треба повернути у вигляді податків половину суми гранту — це вигідні умови отримання фінансового ресурсу». Тож Вадим Бортник уже розробляє мікрогрант (це інший урядовий проєкт із єРоботи), аби було краще запилювати сад. Бо спеціально для цього тримає пасіку: гріх, каже, не скористатися такими можливостями. Слухаю одержимих своєю справою людей і переконуюся: з такими Україна напевно стане садом нашої мрії.

У цьому прикладі важливі кілька речей. Передусім, держава вперше дає гроші малому та середньому бізнесові, які, власне, мають повернутися розвитком виробництва, робочими місцями та податками. По-друге, все відбувається майже без сумнозвісного «людського (читай — чиновницького) фактора»: бізнес працює з державою за допомоги електронних сервісів. Оскільки ж бізнеси базуються в конкретних громадах, йдеться, зрозуміло, й про наповнення їхніх скарб­ниць: 64 відсотки ПДФО залишаються в місцевих бюджетах. Отже, затримати в себе бізнес, відкрити нові виробництва — пряма зацікавленість керівників громад.

На підтримку малого бізнесу спрямована ще одна державна програма — «Доступні кредити 5-7-9». За нею в області вже видано 3,2 мільярда гривень, причому 50 відсотків із них — під час війни. Нині у програмі задіяні 10 банків: усі чотири державні та шість комерційних.

До того ж можливості розширюються: у воєнний час в межах цієї програми можна отримати рефінансування від держави під 5 відсотків річних. Ним скористалися, приміром, на підприємстві ТОВ «Агроорг». Фінансовий директор Євген Брикайло каже, що це дасть змогу розрахуватись із попереднім кредитом, який узяли за згаданою програмою для весняних польових робіт. Та оскільки жнива на Заході України дещо запізнилися, виникла необхідність перекредитування.

На Рівненщині створюють комфортні умови для підприємців, які рятують бізнес од війни. І ось результат: незважаючи на сусідство з білоруссю в області вже налічується 38 релокованих підприємств, ще 120 заявок — у роботі. Це малий та середній бізнес переважно з Харкова, Київської, Донецької та Миколаївської областей, який працює в деревообробній, текстильній галузях, комп’ютерному програмуванні, виробництві меблів, харчових продуктів, ремонті автотранспорту.

Соціально відповідальний бізнес тилової області навіть у цей надскладний час сповна сплачує податки. Ось свіжа цифра: за дев’ять місяців доходи місцевих бюджетів порівняно з відповідним періодом минулого року зросли на чверть. Це додаткові 1,2 мільярда життєдайних коштів в економіку краю.