Завія обрала мене

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Пологівського району

Запорізької області.

Задивлюсь на високі собори,

Пригадаю веселе й сумне...

Підвелись молоді осокори,

А завія обрала мене.

Поклонилась мені, запросила,

Закружляла мене край села,

Огорнула в засніжені крила,

Ще й очима здаля обпекла.

Несподівано сміхом сипнула,

Освітила зненацька чоло

І мені повернула минуле,

Що якоїсь весни відцвіло.

Чарівна, як блакитна

смерека,

На краю розтривожених

скель

Напувала зі срібного глека,

Щоб співав я,

немов менестрель.

Ми кружляли садами

рясними,

Ми блукали в полоні дібров,

І здалося, що всі свої зими

Я давно розміняв на любов.

Я хвалив її зоряну вроду,

Присягався лампадами гроз

І залишив собі в нагороду

Таємничий букетик мімоз.

Наливалися сонцем

простори,

І повітря було запашне...

Підвелись молоді осокори,

А завія обрала мене!