Покликання — рятувати людське життя

Валерій МАРЦЕНЮК.

У СЛАВНОМУ подільському місті Волочиськ, що на Хмельниччині, минуло дитинство та юність героя нашої оповіді Івана Вікторовича Чубаря. Сюди у 1980-ті роки після закінчення Чернівецького державного медичного університету направили на роботу його батьків Віктора Миколайовича та Оксану Іванівну. Пішов батьківською стежкою і син Іван. Після закінчення Тернопільського державного медичного університету він розпочав трудову діяльність у Війтовецькій сільській амбулаторії, що в тодішньому Волочиському районі. Затим трудивсь у поліклініці центральної районної лікарні. Під керівництвом відомого на Поділлі хірурга Анатолія Михайловича Марценюка опанував тонкощі хірургії. Затим продовжив навчання в аспірантурі Вінницького державного медичного університету імені М. І. Пирогова. Успішно захистив кандидатську дисертацію, науковим керівником якої був знаний в Україні хірург професор Анатолій Іванович Суходоля.

Коли Іван Вікторович 2014 року повернувся до Хмельницького, йому запропонували посаду лікаря-хірурга у торакальному відділенні обласної клінічної лікарні, де проводять діагностику та хірургічне лікування захворювань і травм грудної клітки. Операції доводилося робити щодоби: планові, позапланові, екстрені, коли час на порятунок людського життя вимірювався секундами. Він сповна віддавався своєму ділу. Чужу біду сприймав наче свою особисту. Тому не дивно, що ініціативному, цілеспрямованому, наполегливому лікареві запропонували 2017-го очолити торакальне відділення. Підлеглі кажуть, що їхній завідувач не боїться відповідальності, вимогливий і справедливий, його серце відкрите для всіх, хто працює поруч. Доброзичливий, щирий і відвертий із пацієнтами.

Перебуваючи у відділенні, гарні відгуки я почув також про лікарів-хірургів — Раймонда Болеславовича Франковського, В’ячеслава Валерійовича Калиновського, Павла Володимировича Боднара, старшу медичну сестру Світлану Миколаївну Дацюк. Їм доводиться разом з Іваном Вікторовичем не тільки робити щоденні операції, перев’язки, а й проводити індивідуальні зустрічі з пацієнтами, огляди, консультації.

Життєва дорога Івана Чубаря сповнена добрих справ, він щедро ділиться своїм досвідом із колегами, які мають його за взірець.

— Наш колектив робить усе на ниві охорони здоров’я, аби пацієнти якомога швидше одужували, — стверджує мій співрозмовник. — Стоїмо на чатах життя людей, хочемо, аби вони знову милувалися чудовими ранками і сонячними днинами, ростили дітей, бавили онуків.

Відділення розраховане на 25 ліжок. Тут ідеальний лад. Воно оснащене сучасним обладнанням, що дає змогу на високому рівні виконувати хірургічні операції. Прикметно — з ініціативи завідувача відділення за підтримки та допомоги директора лікувального закладу Якова Миколайовича Цуглевича постійно поліпшується його матеріально-технічна база.

З початком повномасштабної війни українці роблять усе можливе, аби наблизити нашу перемогу. Примножують внесок у цю справу і медичні працівники торакального відділення КНП «Хмельницька обласна клінічна лікарня», в якій лікуються українські воїни, вимушені переселенці та ті, хто працює в тилу.

Пацієнти щиро дякують Іванові Вікторовичу Чубарю, колективу торакального відділення за те, що в такий складний час вони не втрачають чуйності, милосердя, сповна виправдовуючи покликання медичного працівника — рятувати людські життя.

На фото автора: лікарі торакального відділення КНП «Хмельницька обласна клінічна лікарня».