• Незламні

Люди живуть весною...

Василь ПІДДУБНЯК.

Херсонська область.

ЧОРНОБАЇВКА… Це відоме віднедавна на увесь світ велике село поблизу Херсона дістало назву «бермудського трикутника». Тут, як і в тому, атлантичному, знайшли погибель судна. Але судна, зрозуміло, не морські, а повітряні, кремлівські, з червоними, наче кривавими, зірками на крилах.

Чорнобаївка стала символом знищення і ворожої техніки, і живої сили противника.

Вибитий доблесними українськими воїнами із правого берега Дніпра на лівий, дикорослий, ворог підступно і цинічно мстить легендарній Чорнобаївці, а заодно і прилеглим селам. Мститься практично щоденними обстрілами різними видами снарядів — аж до фосфорних, заборонених у всьому світі, бомб…

Чорнобаївка нині, якби не клята війна, на початку квітня мала б відзначити ювілей. П’ять років тому вона стала центром однойменної територіальної громади, до складу якої ввійшло дев’ять сіл — Барвінок, Благодатне, Зелений Гай, Киселівка, Клапая, Крутий Яр, Посад-Покровське, Солдатське, сама Чорнобаївка і селище Копані.

З ювілеєм доведеться зачекати, не до нього: села стоять у руїнах, поля здригаються од вибухів — сапери знешкоджують міни та снаряди…

Тоді ж, п’ять років тому, головою територіальної громади став уродженець Чорнобаївки Ігор Дудар. Так вирішили земляки. Але війна і тут внесла корективи. Президентським указом у селі утворена Чорнобаївська сільська військова адміністрація, Ігоря Михайловича призначено її очільником.

Інтерв’ю з ним кілька разів відкладалося. У голови військової адміністрації кожен робочий день розписаний буквально по хвилинах. Відвідувачів завжди повно, емоцій вистачає, проблем ще більше.

Майже дивом вдалося вклинитись у графік.

— Ігорю Михайловичу, судячи із напливу людей на аудієнцію із вами, кількість населення, розпорошеного війною, щодня збільшується…

— Я б так не сказав. То на перший погляд. Насправді ж у селах територіальної громади до війни проживало більше 17 тисяч чоловік, а наприкінці зими набагато менше: по списку 6 тисяч 105 чоловік. Лихо, що спіткало нас і всю Україну, з одного боку, згуртувало людей, а з іншого — розкидало, як мовиться, по світах.

— Наче не про Україну писав наш Великий Кобзар: «А у селах у веселих І люде веселі…»

— Сумно, справді, дивитися на наші степові села. Ми їх постійно об’їжджаємо, спілкуємось із людьми. Одні проблеми вирішуємо на місці, з іншими звертаємося до обласних і центральних органів влади, до благодійних організацій і фондів…

— І всі проблеми зводяться до однієї: відбудова. Тут, мабуть, непочатий край роботи…

— Початий, але… Зруйновані і пошкоджені близько 1640 будинків, із них 326 сплюндровано повністю. Проте ворог цю статистику періодично безжально «поправляє». Так, о другій годині ночі проти 21 лютого знову на Чорнобаївку з лівого берега Дніпра прилетіли снаряди і пошкодили ще три будинки.

Війна триває, але люди певні у перемозі добра над злом. Вони відновлюють пошкоджені житла. Ми ж своєю чергою, а також деякі волонтерські організації надаємо їм необхідні будівельні матеріали — деревостружкові плити OSB, цвяхи, спеціальні щільні плівки, профнастил та інше. Звісно, що все це — безкоштовно.

Так, у Посад-Покровське, яке постраждало чи не найбільше, фури знову доставили шифер — його гостро не вистачає. Катма, і це дуже боляче, лісоматеріалів. І ми, на жаль, поки що не можемо вийти на організацію, яка могла б доставити їх у наші села.

— Державна допомога в рамках Програми «єПідтримка» дійшла до Чорнобаївки і навколишніх сіл чи ще на підході?

— Скажу так — доходить. Але поки що більше людям допомагають різні міжнародні організації. Передовсім Товариство Червоного Хреста.

— А як з освітнім процесом, медичним обслуговуванням?

— Усупереч вкрай складній ситуації освітній процес не завмер: школи працюють по ситуації — дистанційно. Налагоджено також медичне обслуговування. Так, у Чорнобаївці й Киселівці пацієнтів приймають амбулаторії та фельдшерсько-акушерські пункти. Реалізується міжнародна програма «Лікарі без кордонів», фахівці приїздять до нас за встановленими графіками.

— Проблем із продовольством нема?

— Скажу більше: у нас навіть створений піврічний запас продуктів, бо ж невідомо, як воно буде далі.

…Начальник Чорнобаївської сільської військової адміністрації Ігор Дудар, поспішаючи до черги біля службового кабінету, закінчив спілкування на ліричній ноті:

— Люди вже живуть близькою весною. Як тільки пригріває сонечко, прибирають городи, готуються до звичних селянських клопотів. Уже навіть птахи по-іншому щебечуть…

Побажання одне: аби смертоносні вибухи ніколи більше не заважали мирним людям степової Херсонщини дбати про свій добробут і ніколи знову не «впліталися» грізні ноти війни ні у дитячий сміх, ні у спів весняного птаства.