• Від Уругваю-1930 до Катару-2022

Півень накукурікав перемогу

Микола МОТОРНИЙ.

Фінальний турнір 16-го чемпіонату світу з футболу відбувся у Франції з 10 червня по 12 липня 1998 року. Французьку збірну — господарку турніру — було звільнено від кваліфікації, як переможців минулого чемпіонату — бразильців. У відбірних матчах мундіалю взяли участь 174 збірні, на 24 більше, ніж у відборі до чемпіонату світу 1994 року.

ВІД ЄВРОПИ до фінальної частини кваліфікувалися, крім Франції, 14 країн. По п’ять збірних пройшли від Південної Америки та Африки, три — від Північної Америки. Чотири держави дебютували на чемпіонаті світу: Хорватія, Ямайка, Японія та ПАР.

У липні 1992 року, на момент прийняття рішення про проведення чемпіонату у Франції, в цій країні не було жодного регіонального стадіону, який відповідав би вимогам ФІФА (щонайменше 40 тисяч місць). За підготовкою до турніру стежили чиновники з ФІФА: контрольні перевірки стадіонів тривали за кілька тижнів до початку фінальної частини. Врешті-решт матчі відбувались на центральному стадіоні на 80 тисяч місць, який спеціально до чемпіонату був побудований у містечку Сен-Дені на півночі від Парижа, і на дев’яти аренах у різних містах країни.

Вперше на ЧС-1998 резервні арбітри почали використовувати електронні табло замість карток, щоб сповіщати про заміни та компенсований час. Також ФІФА запровадила такі нововведення: правило «золотого гола» (якщо в разі нічиєї в основний час матчу стадії плей-оф протягом додаткового тайму команда забиває гол, то вона стає переможцем і гра припиняється, якщо після закінчення додаткового часу жодній команді не вдається змінити рахунок, то переможець визначається серією післяматчевих пенальті), заборона підкатів позаду як небезпечну гру, три заміни за матч.

Четвертого грудня 1997-го відбулося жеребкування фінальної частини, яке у прямому ефірі показав телеканал TF-1. Перед цим збірні Європи та решти світу зустрілись у товариському матчі. У командах було по одному футболісту із 32 збірних, які прибули на фінальні ігри до Франції. Матч завершився перемогою збірної світу із рахунком 5:2, дубль зробив Роналдо.

Кожна збірна внесла до заявки 22 футболіста. Найбільш представницьким клубом на мундіалі виявилась «Барселона», 13 гравців якої увійшли до складу збірної Іспанії. Середній вік футболістів команд становив 27 років і 8 місяців, що було на 5 місяців більше, ніж на минулому чемпіонаті світу. Наймолодшим гравцем став Самуель Ето’о зі збірної Камеруну, якому на момент початку турніру було 17 років 3 місяці. Найстаршим — Джим Лейтон зі збірної Шотландії — 39 років 11 місяців.

Офіційним талісманом чемпіонату світу став півень. Цей птах вважається одним із символів Франції. Французькі телеглядачі нарекли його Футіксом — це ім’я є похідним від слова «футбол» і закінчення «-iкс» за аналогією з улюбленим персонажем французьких коміксів Астеріксом. Забарвлення талісмана мало кольори французького прапора: синій комбінезон, червоний гребінь та напис білими літерами «France 98». Що ж, Футікс таки накукурікав перемогу господарям!

До п’єдесталу пошани дісталися Франція, Хорватія, Нідерланди і Бразилія. У матчі за третє місце хорвати перемогли збірну Нідерландів — 2:1. На гол Зендена двома влучними ударами відповіли Просинечки і Шукер. У фіналі французи завдали нищівної поразки бразильцям — 3:0. До перерви двічі відзначився Зідан (27, 45), а на третій доданій хвилині матчу Петі нокаутував південноамериканців. Це був перший чемпіонський титул збірної Франції, яка стала сьомою країною, що заволоділа Кубком світу (після Уругваю, Італії, ФРН, Бразилії, Англії та Аргентини).

За підсумками чемпіонату світу, найкращими гравцями фінального турніру були визнані: Роналдо (Бразилія) — Золотий м’яч; Давор Шукер (Хорватія) — Срібний м’яч (він забив і найбільше голів — 6); Ліліан Тюрам (Франція) — Бронзовий м’яч.

На мундіалі-1998 були зафіксовані такі рекорди.

Чемпіонат світу став найрезультативнішим за всю історію їх проведення — 171 гол. Рекорд був повторений 2014-го у Бразилії.

Забивши автогол у грі зі збірною Бразилії, шотландець Том Бойд став першим футболістом, який відправив м’яча у власні ворота під час матчу, що відкривав чемпіонат. Це «досягнення» 2014-го на світовому турнірі повторив бразилець Марсело у матчі-відкритті між Бразилією та Хорватією.

Гравець збірної Хорватії Роберт Просинечки, забивши гол у ворота команди Ямайки, став першим і поки що єдиним футболістом, який коли-небудь забивав голи на чемпіонатах світу за дві різні збірні. До цього 1990-го він відправив м’яч у ворота команди ОАЕ, граючи за Югославію.

Нападник збірної Данії Еббе Санд відзначився у матчі проти збірної Нігерії вже через 16 секунд після виходу на заміну, що стало рекордом чемпіонатів світу.

Увосьме поспіль збірна Шотландії провалилася на груповому етапі, не вийшовши до плей-оф раунду, що досі є антирекордом чемпіонатів світу.