Перетворили виклики на можливості

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

«Коли три роки тому ковід «зачинив» наші кафе, ми просто розгубилися. Адже ця галузь традиційно доволі потужна в нас на Поліссі. Частенько навідували думки відмовитися від сфери громадського харчування взагалі», — розповідає голова правління Дубровицької райспоживспілки Ганна Мунько.

ВТІМ, вихід підказало життя: в кондитерському цеху ресторанного комплексу «Горинь» і в кафе «Юність» почали активніше виготовляти напівфабрикати, кулінарну та кондитерську продукцію і реалізовувати її через власну мережу та з ятки в центрі містечка. Рентабельність виносної торгівлі — 13-15 відсотків. І хоча всі складові процесу невпинно дорожчають, одна ятка сьогодні приносить щонайменше 60 тисяч гривень на місяць. А ще вона для жителів невеликого містечка за два десятки кілометрів од кордону з білоруссю — ознака стабільності: на місці кооперативна ятка — значить, життя йде звичним ритмом. Додає певності місцевим і робота кооперативних закладів ресторанного господарства: люди, як і раніше, заходять пообідати до кафе «Юність» чи, приміром, замовляють із певної нагоди святкові частування. Так, ці замовлення менш кількісні, ніж раніше, але ж в Україні, дякувати Богові, й у війну одружуються закохані й народжуються дітки. Надто — на півночі Рівненщини: Україна Поліссям приростає. У проміжках між замовленнями кухарі готують напівфабрикати і розвозять їх по сільських магазинах одночасно з доставкою товарів. Кондитери печуть та смажать пиріжки з різноманітними начинками, тістечка, булки, біляші, котлети, чебуреки. От, приміром, великий біляш із м’ясом коштує в Дубровиці 20 гривень — ну як його не купиш? І купують! І «на завтра» замовляють.

Ось так і тримаються: людям дали роботу, вчасно і сповна сплачують податки, та ще й дарують землякам знайомий смак дитинства…

А березнівські кооператори знайшли ще один спосіб зберегти робочі місця та втримати галузь громадського харчування на плаву. «У лютому ми виготовили власної продукції на 2 мільйони гривень — це рівно стільки ж, скільки торік цього місяця, який минув майже без війни. Звісно, акценти змістились. Якщо раніше замовляли в наших кафе весілля на 200 чоловік, то тепер максимум на 50. Замовляють і поминальні обіди. Причому нині здебільшого збирають найближчих людей удома. Ми ж виступаємо своєрідною «швидкою допомогою»: достатньо зателефонувати зранку, — і ми організуємо обід. Маємо машину з відповідним обладнанням та посудом. На місце проживання замовника виїздить бригада — водій, кухар та офіціант. Люди задоволені, рекомендують нас одне одному», — повідала голова правління Березнівського райспоживтовариства Катерина Чухрай.

Напередодні Великодня тут узялися виготовляти паски. Це не просто робота, а особлива традиція. Бо Великдень — не лише достаток на столах. А насамперед великі серця та одвічні християнські цінності. У жителів Рівненщини такі серця і саме такі цінності. Ті, які наближають нашу перемогу.