• Хліб України

З вірою у завтрашній день

Микола Моторний.

Черкаська область.

На фото автора: Микола Науменко разом із сином Богданом та Іваном Іщенком завершили сівбу ярої пшениці.

Землероби села Кривоносівка в Золотоніському районі розпочали чергову битву за врожай. Хоча сонце ще з побоюванням визирає з-за хмар, бруньки на деревах тільки прокинулись, і невідомо, чого чекати через день — дощу чи снігу, весна на Черкащині дедалі владніше вступає у свої законні права.

ДБАЙЛИВІ господарі, що звикли все робити заздалегідь, готувалися впродовж усієї зими. Ремонтували техніку. По краплині запасалися пальним. По грамині шукали мінеральні добрива і насінний матеріал. Воно нібито все є, але ж ціни кусаються. А тут ще й часті дощі заважають розпочати повноцінну підготовку ґрунту і запустити посівний конвеєр.

— І так щовесни. Неприємний сюрприз та підкине матінка-природа або наша недолуга влада, — каже одноосібник Микола Науменко. — Щоправда, ми вже, так би мовити, биті-перебиті, навчилися долати труднощі й набули певного досвіду. З природою треба дружити і допомагати одне одному. Краще нехай буде вологи з надлишком, аніж коли зерно пропадає у порепаній од сухості землі. Встигли посіяти ярі пшеницю, ячмінь. А далі все — згідно з графіком небесної канцелярії. Поступово тепліє, тож є сподівання, що труд наш марно не пропаде.

Про Миколу Григоровича в Кривоносівці нині відгукуються як про вельми фахового механізатора. Бо саме він може найкраще виорати та засіяти ниву. Звичайно, «гарантійної грамоти» Науменкові ніхто не давав. Вчився самотужки, не соромився переймати досвід у бувалих кривоносівських хазяїв-хліборобів. Господарювати починав практично з нуля. Техніку стягував, звідки міг. На нові трактори та сільськогосподарський реманент грошей не вистачало. Тому свою матеріальну базу поповнював уживаною технікою з різних регіонів нашої держави. Завдяки його золотим рукам трактор, комбайн, машина, плуги, сівалки, культиватори діставали нове життя. Тепер ні в кого нічого не позичає. А ось на допомогу готовий прийти кожному односельцю: виорати город, посіяти або віджнивувати.

Микола Науменко ще й активний волонтер, допомагає воїнам-захисникам. З перших днів повномасштабного вторгнення рашистських загарбників на українську землю забезпечує наших воїнів продуктами і консервацією. А потім узявся за виготовлення… бронежилетів. Його ініціативу підтримали Михайло Безгуба, Василь Луценко, Валерій Моторний, Олег Кучеренко, Едуард Зінченко, Олег Кишка. Виготовили куленепробивних пластин майже на сто бронежилетів. Утім, ця справа чомусь не сподобалася деяким недолугим місцевим депутатам, які ще й обізвали хлопців піарниками. На жаль, є і такі у Кривоносівці. Натомість порадів районний військовий комісар. На полігоні «пристріляли» кожну пластину. Надійні! Просять ще «попіаритися»!

Усі радощі й турботи сільського життя Микола Григорович розділяє з дружиною Катериною і сином Богданом. Науменко-молодший — надійний татів помічник. Хлопець росте справжнім хліборобом.

— Хочеться, щоб село не тільки виживало, а жило на повну силу і процвітало. Тутешній люд, як, утім, усюди по селах, розумний і працьовитий. Гадаю, і земляки мене в цій думці підтримують, що земля не має бути спекулятивним козирем у руках можновладців і ділків. Вона єдина наша годувальниця, і працювати на ній мають ті, хто живе на цій землі. Тоді й воздасться нам сторицею, — розмірковує вголос Микола Науменко.

Кривоносівські хлібороби як ніхто вірять у те, що завтрашній день буде кращим.