• Природа і ми

Лісового мурчика помітили в Закарпатті

Лариса ПИЛИПЕНКО.

ГЛИБОКИЙ погляд сіро-зеленуватих очей, граційна постава, будь-якої миті готова до карколомного стрибка. Неймовірного забарвлення смугасте створіння зафіксувала фотопастка в Ужанському національному природному парку Закарпаття. Вчені, які моніторять фауну, впізнали кота лісового, занесеного до Червоної книги України. Цей рідкісний представник родини котячих (Felix silvestris) іще в кінці XVIII століття опинився в більшості європейських країн і в Україні на межі зникнення.

Зовні він дуже схожий на свійських. А втім, цей Мурчик не знає диванного способу життя, він самостійний і незалежний, дитя дикої природи. Науковці дослідили, що лісовий кіт селиться поодинці, активний у сутінках та вночі. Теплолюбній тварині до вподоби місця, що добре прогріваються сонцем, з густим травостоєм, старими дуплистими деревами, в чагарнику. Виводкові лігва влаштовує в дуплах дерев, розколинах скель, під купами сушняку і колод. Характерною ознакою, яка відрізняє кота дикого від свійського, є великий хвіст із 4-6 чорними кільцями і тупим кінцем. Дикі кошенята мають очі небесного забарвлення, яке в дорослих стає сірим.

Звичайно, харчується лісовий котик не із супермаркетів, а переважно мишоподібними гризунами, рідше птахами, плазунами.

У лютому-березні вони паруються, тому обходять і мітять великі території в пошуках пари. Дослідники Ужанського національного природного парку вказують на таку цікаву деталь: з’ясувалось, що саме свійські коти становлять небезпеку для існування кота лісового, але не пряму, фізичну, а як виду, — сприяють гібридизації потомства шляхом схрещування в природних умовах. Домашній котик, якого нерідко жорстокі господарі вивозять до лісу, там дичавіє і передає справжнім диким котам не тільки свої гени, а й хвороби, які для них можуть стати смертельними.

В Карпатах найчисельнішою залишилась закарпатська популяція. Останніми роками, радіють біологи, в Україні ареал поширення кота лісового поступово розширюється.