Архів
Вівторок,
16 травня 2023 року

№ 20 (20012)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Сторінки історії

Не подарували, а, швидше, нав’язали

Микола ЯСЕНЬ.

Будівництво Північно-Кримського каналу велося рекордними темпами.

Архівне фото.

Післявоєнне покоління пам’ятає обіцянки очільників радянської держави жити при комунізмі, моральний кодекс будівника якого вчили в школах. Серед настанов був і план перебудови... природи. Безглуздям, не інакше, можна назвати, скажімо, ідею повернути течії сибірських річок від Льодовитого океану. Небезпечні природні експерименти зачепили й Україну.

СІМДЕСЯТ літ тому, в жовтні 1952-го, черговий з’їзд компартії колишнього союзу затвердив будівництво Каховської гідроелектростанції та водосховища біля неї. Цей задум не обмежувався своїм прямим призначенням: виробленням електроенергії і зрошуванням сільгоспкультур у степах України. Це був початок сталінському плану «перебудови природи»: море на Дніпрі передбачало створення зрошувальної системи для 1,5 млн га земель і обводнення понад 1 млн 700 тис. га на Півдні України та Півночі Криму. На цій базі передбачалося вирощування... бавовнику.

Чому саме цієї культури? У 50-ті роки минулого століття республіки Середньої Азії за сезон вирощували її достатньо: чотири мільйони тонн і навіть більше. Але справа в тому, що радянська армія збільшувалась, сукна для одностроїв не вистачало. Після Другої світової дедалі дужчали подихи так званої холодної війни, і Єгипет, який постачав «совітам» бавовну, відмовився від цього. Тож у Країні Рад заходилися перетворювати природу на благодатних землях України, пообіцявши місцевому люду неймовірно квітуче заможне майбутнє. Будемо, мовляв, збирати з гектара по 210 пудів озимої пшениці і по 480 — кукурудзи, садитимемо навіть арахіс, рис і, звісно ж, бавовник.

Кілька районів Дніпропетровської, Запорізької і Херсонської областей із підпорядкування Мінсільгосппроду передали у відання всесоюзного Міністерства бавовнярства. У Херсоні, який проголосили центром бавовняної промисловості України, збудували завод із перероблення насіння бавовнику, ще один заклали у Мелітополі. І що ж? Грандіозний замисел із тріском провалився: плануючи вирощувати на кожному гектарі по 25 цент-нерів бавовни, отримували її у п’ять разів менше та ще й низької якості. Несприятливими виявилися погодні умови для сонцелюбної культури.

Зрештою, «сміливий» експеримент прикрили. Довговолокнисту бавовну високої якості знову почав постачати Єгипет. До того ж яка там бавовна, коли треба дедалі більше й більше площ віддавати під кукурудзу! Водночас існувала ще одна причина покінчити з бавовником в Україні. Хрущову необхідно було щось робити з Кримом…

Сьогоднішній кривавий недоімператор путін на росії заявляє, наче Хрущов подарував півострів Україні. Насправді ж він повернув його тим, у кого радянська росія відібрала його після жовтневого перевороту в петрограді. Ленін бачив Кримський півострів окремою своєрідною республікою-оздоровницею всього радянського народу. Губернатором у ньому мав на думці посадити свого брата Дмитра, медика за освітою. Та план вождя не справдився: Дмитро після вояжу як лікар на станцію Чаплино Катеринославської залізниці повернувся на росію, де, як і багато росіян, занадто полюбив оковиту. Словом, підвів брата, не згодившись очолювати Республіку Крим. Півострів тишком-нишком став областю у складі рф.

…Через 10 років після закінчення Другої світової він усе ще лежав у руїнах. Провідні галузі кримської економіки — садівництво, тваринництво, виноградарство і виноробство — були у глибокому занепаді. До проблем півострова додалася й організована сталінським режимом 1944 року масова депортація корінного населення — кримських татар. Замінити їх спробували переселенцями із російської глибинки — Курської і Воронезької областей, Поволжя, північних регіонів РРФСР. Утім, користі від колонізаторів не було: вони не звикли до кримського клімату, не знали особливостей землеробства в горах і степу, та й взагалі не надто вміли господарювати. Багато з них вперше побачили виноград, тютюн, кукурудзу, фруктові дерева…

У жовтні 1953-го щойно обраний першим секретарем ЦК КПРС Микита Хрущов вирушив на півострів, щоб оцінити його економічний потенціал. Із ним поїхав його зять — журналіст Олексій Аджубей. Ось уривок із його спогадів: «Уздовж доріг розбиті танки та артилерійські гармати. Земля теж висохла і заросла жорсткою щетиною бур’янів. Пусткою стояли селища, татарські аули. Їхні господарі відіслані злою волею Сталіна в далекі холодні краї…».

Витягти півострів із глибокого провалля могла тільки Україна, яка фактично його й утримувала. Але потрібна була ще дніпровська вода, зібрана в Каховському морі. 25 січня 1954 року в москві на засіданні Президії ЦК КПРС одноголосно ухвалюється рішення про передачу Криму до складу УРСР. Після цього одразу шаленим темпом пішло будівництво Північно-Кримського каналу. Для відродження сільського господарства на півострів направили сотні українських спеціалістів-аграріїв.

Все це, радше, мало вигляд, що Крим Україні нав’язали. До речі, коли Микиту Хрущова 1964-го усунули від влади і пригадували всі його мислимі і немислимі гріхи, передача Криму жодного разу не фігурувала, як приклад «хрущовського волюнтаризму».

Тим часом Каховське море стало великим горем для України. Підперте Каховською ГЕС, воно знищило унікальну й неповторну природно-ландшафтну екосистему, віковий господарський спосіб життя тутешнього населення. Було затоплено Великий Луг із його диво-плавнями та невичерпно-родючими землями. Зник райський куточок, що віками родив як із рогу достатку. Втрата природного та історико-культурного степу вздовж Дніпра стала суттєвою складовою подальшого руйнування національної ідентичності...

Отакою є правда про Крим.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Першочергово — аграріям
Читати
Оплата праці має бути гідною
Читати
Нові санкції
Читати
Притягнути до відповідальності
Читати
Українські наслідки пандемії
Читати
Відбудувати зруйноване
Читати
Прибутки відчутні
Читати
«Небагато, але вже старт»
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове