• Неоголошена війна

До контрнаступу готові

Михайло ГУБАШ.

МИНУЛИЙ тиждень розпочався ракетними атаками, які надалі повторювалися чи не щодня. Причому окупанти застосували і нову тактику: спершу гатили вночі, щоб викрити систему протиповітряної оборони, а потім завдавали другого удару ракетами і безпілотниками по вже визначених ними цілях. Та це їм не дуже допомагало: за інформацією сил Протиповітряної оборони, майже всі ракети разом з іранськими «шахедами» були збиті. До того ж наша ППО винайшла «протиотруту» до цих підступних дій ворога і не «світила» відразу всі свої бойові установки. На жаль, уламками збитих ракет та БПЛА пошкоджено деякі об’єкти критичної інфра-структури і житлові будинки. Внаслідок чого були жертви серед мирного населення — як поранені, так і вбиті, включно з дітьми. Особливо цинічним є вбивство російськими агресорами 9-річної киянки у Міжнародний день захисту дітей… А в суботу, 3 червня, через ворожий ракетний обстріл міста Підгородне Дніпропетровської області загинула 2-річна дівчинка і постраждали п’ятеро дітей віком від шести до 17 років. Того ж дня і з тієї ж причини у місті Гірник Донецької області поранення дістали двоє хлопців 15 та 16 років.

Загалом, повідомили в Офісі генерального прокурора, станом на ранок 4 червня 1490 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії рф: 485 загинули та 1005 дістали поранення різних ступенів тяжкості. Ці дані не є остаточними. Триває робота з установлення подібних фактів у місцях ведення бойових дій, на тимчасово захоплених та визволених територіях. Найбільше дітей постраждало у Донецькій області — 464, Харківській — 283, Київській — 128, Херсонській — 105, Запорізькій — 91, Миколаївській — 89, Дніпропетровській — 80, Чернігівській — 71, Луганській — 67. Отака сумна статистика…

Та повернімося до понеділка. Нічний ракетний удар по Києву 29 травня повторився всього за кілька годин — близько 11.30. Раніше такої щільності атак не було. Загалом по Київщині того дня ворог випустив 11 балістичних і крилатих ракет «іскандер», проте всі вони були збиті силами ППО. Майже так само, як і в інші дні, та, на жаль, через падіння уламків збитих ракет і дронів жертви серед цивільного населення все одно були. Після денного нападу з повітря керівник української військової розвідки Кирило Буданов оприлюднив своє відеозвернення, в якому, зокрема, сказав: «Усі як знаходилися, так і знаходяться на своїх робочих місцях і продовжують виконувати свою роботу. Усі ті, хто намагався нас залякати, мріючи, що це принесе якийсь ефект, — ви дуже скоро про це пошкодуєте. Наша відповідь не забариться...».

Уже наступного дня російські ЗМІ та низка телеграм-каналів із посиланням на свої джерела повідомили, що москву атакували 32 безпілотники: 19 були збиті в підмосков’ї, а близько десятка, зачепившись за дерева та дроти електромереж, впали в межах міста. Водночас три дрони поцілили в житлові будинки у російській столиці. Згодом міноборони росії заявило, буцімто москву атакували вісім БПЛА й усі вони були збиті. У повітряному нападі звинуватили Україну. В Києві, до речі, від цього відхрестилися, зауваживши, що й без того мають чим займатися.

Тим часом, за словами військових експертів «Інформаційного спротиву», серед командних кіл російських окупантів утворилися дві групи. Представники першої певні, що всі розмови про вирішальний контрнаступ українських сил є лише розмовами і нічим іншим. А тому, мовляв, треба подумати про свій наступ там, де буде найзручніше, щоб окупувати ще більше української території. Другі, навпаки, переконані, що широкомасштабний наступ ЗСУ вже не за горами, тому необхідно якнайретельніше готувати лінії оборони на всіх можливих напрямках.

Таким чином, принаймні одна з цілей досягнута — противник дезорієнтований і не має єдності щодо подальших дій і відповідного розвитку ситуації. Це викликає нервозність і невпевненість як серед командування окупантів, так і серед рядового особового складу. Як той казав, очікування небезпеки гірше від самої небезпеки.

Наприкінці тижня до числа «миротворців» приєдналася й Індонезія. Її міністр оборони Прабово Субіанто на міжнародному саміті «Діалог Шангрі-Ла» у Сінгапурі запропонував створити 15-кілометрову демілітаризовану зону під контролем спостерігачів ООН, а на «спірних» територіях провести відповідний референдум. У МЗС України подякували Індонезії за увагу до цього питання та турботу і ввічливо (невже таки навчилися дипломатії?) пояснили, що жодних «спірних» із росією територій немає, аби проводити там референдум, а є тільки визнані всім світом кордони України від 1991 року. Тому російська армія має вийти з українських територій, а Україна — відновити свою територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах. Цей план можна розглядати не як індонезійський, а як російський, що надасть країні-агресорці час оговтатись і підготуватися до нового наступу на нашу країну.

Водночас чергова «мирна» ініціатива може свідчити про те, що російсько-українська війна і загроза її переростання у Третю світову справді непокоять дедалі більше держав, які усвідомлюють усю небезпеку подальшої конфронтації. Та не завжди розуміють, хто є справжнім винуватцем трагедії і хто може моментально покласти їй край, вивівши свої загарбницькі війська з окупованих територій сусідньої держави.

Тим часом Володимир Зеленський в інтерв’ю американській газеті The WalStreet Journaзаявив, що Україна готова розпочинати контрнаступ. Хоч досі не отримала всього необхідного озброєння від партнерів. Натомість наші союзники запевняють, що зробили достатньо для допомоги ЗСУ. Втім, усім військовим відомо: наступальні дії без потужної підтримки з повітря, тобто авіації (де ви, F-16?), не дуже ефективні. За відсутності достатньої кількості винищувачів, штурмовиків і бомбардувальників зростає кількість жертв у Сухопутних військах…