• Урожай-2023

Слобожанські гречкосії

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

Фото автора.

У СТОВ «Вперед», що в Богодухівcькому районі, відсіялися. Останні ниви засівали гречкою, вважай, на самісінькому кордоні з росією. Однак, непокояться аграрії, чи буде кому доглядати посіви та жнивувати?

— ДАЛІ нас уже ніхто полів не обробляє, — показує в бік ворожої країни фермер Юрій Михайлов. — За тими пагорбами до ерефії рукою подати.

Хлопці, які сьогодні сіяли гречку, чули перестрілку наших і російських прикордонників: «Стрілянина була густою». Чули й вибухи, найімовірніше, мінометні. Вони вже стали «спецами» у розпізнаванні звуків, які видає різна зброя.

Нинішня сівба затягнулася аж до літа з кількох причин. Пам’ятаєте, якою дощовою й холодною була весна? Найголовніший же фактор — війна. Військові обмежили доступ механізаторів на поля, що поруч кордону. А коли частково дозволили обробляти, все одно трактористам страшно працювати на землях, які нещодавно були нашпиговані смертоносним залізяччям. У перші дні поперед трактора, що тягнув сівалку, йшов головний агроном господарства Олександр Кузнецов. Таким чином надавав упевненості механізаторам, що мін нема.

А ще в господарстві не вистачає людей. Із шести трактористів двоє воюють, ще двом прийшли повістки з військкомату.

Один із них — Євген Загоруйко (на фото вгорі) — сіє гречку на американському «Кейсі». Господарство навчало його власним коштом, щоб опановував потім тут премудрості землеробства. Непроста це справа — працювати на сучасних, нашпигованих електронікою, тракторах і сівалках. Та щойно він освоїв складну сільськогосподарську техніку, як, мабуть, доведеться знову навчатися — поводитись із новітньою зброєю…

Гречку в господарстві сіють за нульовою технологією, тобто без попередньої оранки. Тутешні поля вже понад 20 років не бачили плуга. За такого методу обробітку не руйнується структура ґрунту, краще тримається волога в землі, більше залишається органіки, менше часу потрібно на польові роботи, повільніше зношується техніка... Мінусами називають нижчу врожайність і більшу потребу в гербіцидах для боротьби з бур’янами. Втім, Юрій Михайлов вважає, що найголовніше у господарюванні не центнери з гектара, а прибуток з нього. Можна, звісно, підвищити врожай, вклавши в землю величезні кошти. А який сенс?

Цього сезону фермер сподівається на непогану рентабельність, адже гречка сьогодні в ціні. Хоча агробізнес, і не тільки гречаний, таїть у собі ризики. Наприклад, за перевиробництва ядриці її вартість впаде. Проте, каже пан Юрій, якщо посієш і щось вродить, то хоч якийсь зиск матимеш, а не ризикнеш, то взагалі нічого не буде.

Після завершення сівби фермер зробив подарунки своїм працівникам (на фото). Агроному — вишиванку, трактористам — футболки з національною символікою. Нагороди припали їм до душі. Що не кажи, а робота на прикордонних полях — це теж подвиг. І вона варта не лише гідної оплати, а й окремої відзнаки.