Збережемо рідну землю квітучою

Микола ГРУДЕНЬ.

ВСЕСВІТНІЙ день боротьби з опустелюванням та посухою, що відзначається у всьому світі щороку 17 червня, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 30 січня 1995-го. Ця дата була обрана у зв’язку з річницею із дня прийняття Конвенції Організації Об’єднаних Націй щодо боротьби з опустелюванням 1994 року. Україна приєдналася до Конвенції 2002-го. Цей день покликаний привернути увагу людей до необхідності міжнародного співробітництва для ефективної боротьби з таким тривожним світовим процесом у природі.

— Опустелювання — це результат циклу деградації земель, що перетворює колись плодючі землі на непродуктивні, посушливі ґрунти, — розповів кореспондентові «СВ» начальник відділу охорони земельних ресурсів та екомережі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Юрій Томович Колмаз. — Воно спричинює катастрофічні неврожаї, падіж худоби, пересихання водних джерел, засолення земель, наступ пісків на місця проживання людей. На сьогодні це одна із найглобальніших економічних проблем світу загалом та України зокрема.

Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на 42 млрд доларів США. За даними Генеральної Асамблеї ООН, нині майже третина планети перебуває під загрозою висихання, понад мільярд людей може опинитися в пустелі. Такі території є вже на всіх континентах, більш ніж у 110 країнах світу. Майже половина людей, що мешкає на посушливих територіях, живе в умовах злиднів. Дефіцит води є одним із найбільших викликів ХХІ століття. Головною причиною цього процесу вчені вважають людську діяльність, а саме: надмірна культивація земель, перевипасання, вирубування лісів, зрошення з порушенням норм і вимог. За словами Ю. Колмаза, вперше Україна відчула цю загрозу близько 40 років тому, коли в південних областях зафіксували піщані бурі, почали зникати флора та фауна.

Багато хто чув про Олешківські піски — понад 150 тисяч гектарів: 30 км із заходу на схід і 150 км із півночі на південь. Розташовані на Лівобережжі Нижнього Дніпра, Херсонщина, вони визнані однією з найбільших пустель в Європі. Хоча пустелею їх назвати важко — це, швидше, напівпустеля. Українські бархани (так іще називають напівпустелю) поки що не розростаються в розмірі. Навколо території посадили ліс (до речі, найбільший штучний лісовий масив у Європі). Окрім того, тенденції до засушування зафіксовані в Миколаївській, Запорізькій, на півдні Донецької, а також у Одеській областях.

Опустелювання не природне явище, а штучне. Для запобігання цьому процесу виконують дії, спрямовані на утримання вологи в ґрунті і затримання снігу на полях. До таких заходів належить оранка землі, на схилах проводять поперечну оранку, змінюють мікрорельєф поверхні ріллі. Особливо важливо робити це на ґрунтах із високою щільністю. Їх намагаються підтримувати в пухкому стані, проводяться заходи зі збільшення життєздатності рослин на полях.

Україна посідає 9 місце у світі за площею орних земель, які займають майже 33 млн га. Понад 60 відсотків їх вкриті чорноземами. Розораність земель України є однією з найвищих у світі та сягає трохи більш ніж 54 відсотки території. Це призводить до значного розвитку деградаційних процесів. 13 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь зазнають згубного впливу водної ерозії, понад 6 млн га земель систематично піддаються вітровій ерозії, до 20 млн га охоплені пиловими бурями.

Як стверджують науковці, через кліматичні зміни Україна переходить до зони надвисоких температур і погодних катаклізмів. Якщо не вжити негайних природоохоронних заходів, то найближчі 30-40 років країні загрожує опустелювання великих територій. На сьогодні вже затверджено Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель до 2025 року, створено Координаційну раду з цих питань.

Маємо зберегти рідну землю для майбутніх поколінь, передати її у спадок нащадкам квітучою і родючою.