Вівторок, 20 червня 2023 року № 25 (20017)
http://silskivisti.kiev.ua/20017/print.php?n=52814

  • Влада і мораль

Отака вдячність за службу...

Юлія Голодрига.

expres.online

У перші дні війни вони покинули рідний дім, сім’ю, роботу й пішли захищати країну. А тепер багато хто перебуває у фінансовій скруті. Адже якщо військовий дістав поранення чи травму й не може виконувати бойових завдань, він опиняється... поза штатом, одержуючи грошове забезпечення в розмірі 500—700 гривень на місяць.

ДО ВЕЛИКОЇ війни 34-річний Владислав Вишневецький, нині солдат 81-ї окремої аеромобільної бригади, не служив в армії через стан здоров’я. Однак, перебуваючи у складі громадського об’єднання «Єдність та братерство», від 2015 року проходив тренінги з тактичної медицини та вишколи. «Ми готувалися до повномасштабного вторг­нення, хоч і попри все сподівались, що цього не станеться, — оповідає свою історію чоловік. — 24 лютого о 5-й ранку мені зателефонував товариш і сказав: «Почалося». Ми вивезли свої сім’ї у безпечне місце і вже близько 9-ї години були у військовій частині».

Владислав воював на Запорізькому напрямку, а також поблизу міста Часів Яр, що в Бахмутському районі, далі — на кордоні між Луганською і Донецькою областями, неподалік Лисичанська, де його поранили.

— Унаслідок танкового обстрілу наших позицій я зазнав важкого ушкодження — вогнепального перелому стегнової кістки зі значним дефектом м’яких тканин. Це сталося 12 липня 2022 року. Відтоді проходжу лікування та реабілітацію, — розповідає боєць. — Після основного оперативного втручання мені надали кілька відпусток по 30 днів, а від 3 листопада 2022-го я перебуваю поза штатом частини.

Владислава було визнано непридатним до військової служби з переглядом через пів року. Приблизно два місяці після поранення чоловік отримував зарплату в повному обсязі. Однак потім вона ставала щораз меншою. Наприклад, чотири місяці тому Владислав одержав 650 грн, а далі — по 522 грн. Він каже, читав, що на весь період лікування має зберігатися забезпечення й нараховуватися виплата в розмірі 100 тисяч гривень, але таких грошей не бачив. Так, операція, реабілітація безплатні, але препарати, які був вимушений приймати через нейропатичний біль, ніхто не видавав. Бували періоди, коли Владислав витрачав на ліки 1500 гривень щотижня.

Чоловік найняв адвоката, який планує подати запит командирові частини, до якої він прикріплений. «Якщо впродовж місяця не буде відповіді, то це автоматично означатиме, що звернення проігноровано, — каже військовий. — Після цього писатимемо командуванню десантно-штурмових військ. Якщо й там за місяць не дадуть відповіді, тоді на підставі запитів подаватимемо до суду. Можливо, таким чином вдасться організувати перевірку у військовій частині».

До повномасштабної війни Владислав працював у кузні, виготовляв ножі. Нині ж трудитися на повну силу не може. Він досі не відчуває половини ноги. Проте навіть під час лікування та реабілітації змушений зціпити зуби й працювати, щоб якось вижити. «Мій дохід напряму залежить від того, що я зроблю. За весь період лікування та перебування поза штатом на кількох сотнях зарплати я вже витратив усі свої заощадження. Позичати в друзів чи рідних не хочеться, але заробляти на життя нині мені майже неможливо».

Владислав певен, що такий стан речей потрібно змінювати.

— Люди, які полишили свої сім’ї, роботу, втратили на війні здоров’я, заслуговують на справедливість. Одна річ, якби не було грошей, але в країну вливаються мільярди доларів, — розмірковує чоловік. — Бачив тендер: на популяризацію ЄС в Україні виділять 4 мільйони гривень. Це що? Через таку несправедливість ми закипаємо від обурення! У всіх воюючих державах гроші скеровуються насамперед на перемогу, на військових. Заощаджувати на них і думати, що ці поранені люди не зможуть за себе постояти, помилково! У мене виникає запитання: а за яку країну я воював і тепер б’ються мої побратими? Навіщо це все?

Адвокат Юрій Айвазян, котрий займається соціальним захистом військових, висловлює обурення, що поранених у зоні бойових дій незаконно позбавляють належного грошового забезпечення, пільг, соціальних гарантій. «Мені телефонують військові й запитують, як вони мають вижити за 500 гривень на місяць. Що купиш за ці гроші — вісім пачок цигарок? Таке грошове забезпечення можна розцінювати як диверсію в ЗСУ, — вважає юрист. — Військовослужбовці, які дістали поранення чи травму й не можуть продовжувати воювати, опинились у глухому куті. Адже підстав для їхнього звільнення нема, а служити вони не можуть через стан здоров’я. Це абсурдна ситуація».

Грошове забезпечення залежить від посади, звання й коливається у межах до 20 тисяч гривень, пояснює Юрій Айвазян. Під час лікування за пораненими має зберігатися виплата цих коштів та додаткової матеріальної винагороди в розмірі 100 000 гривень на місяць. Коли поранені перебувають у відпустці за станом здоров’я (тобто на реабілітації), то грошова винагорода в сумі 100 000 грн передбачена лише для тих, хто зазнав тяжкого поранення. Також бійці повинні отримувати матеріальну допомогу для розв’язання соціально-побутових питань.