• Допекло

Місцевій владі треба копняка

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Чоловік волонтерки з Ніжина Лариси Жукової був тяжко поранений і сьогодні перебуває у відділенні реабілітації колишньої райлікарні. За словами дружини воїна, умови там просто жахливі. Навіть готувати їсти для пацієнтів ні з чого й ні на чому!

ДМИТРО Жуков зазнав важкого поранення в голову в лютому на Бахмутському напрямку. Працював ворожий снайпер, двоє побратимів військовослужбовця загинули від куль, а Дмитро вижив. За виявлену мужність і відданість Батьківщині його 12 травня нагородили орденом «Золотий Хрест».

Певний час воїн був у комі, вийшов із неї і нині лікується. Реабілітаційний центр, у якому він перебуває, розташований у колишньому інфекційному відділенні. Райлікарню після двох років невизначеності нещодавно передали до комунальної власності міськради, на чому, власне, наполягали ніжинські чиновники. Обіцяли «золоті гори», а на ділі вийшов жах!

— Доки ми з чоловіком їздили по лікарнях, читала звіти влади про мегакрутий центр реабілітації. І ось ми тут... Із «крутого» тільки колектив, який старається з усіх сил. Але як можна зварити борщ, коли ні каструлі, ні харчів? — обурюється Лариса Жукова. — Від побаченого я три дні почувалася пригніченою, не знала, чи зразу звідси тікати, чи щось робити далі.

Як розповіла дружина ніжинського захисника, у відділенні реабілітації відсутнє елементарне обладнання. «Немає навіть пандусів! Візочком заїхати не можна, унітаз розбитий, без зливного бачка… — ділиться враженнями волонтерка. — Жодного поручня ні в туалеті, ні по коридору. Катма душових — від слова «взагалі», гарячої води; столові набори радянської епохи… Якою в таких умовах може бути реабілітація?»

Жінка наголошує, що до колективу відділення в неї нема запитань, а ось до місцевої влади є. «Цікаво, керманичі міста знають, що за таке «надання послуг пацієнтам» можуть не тільки забрати «реабілітаційний» пакет, а ще й змусять повернути всі гроші, не враховуючи штрафів?» — резонно розмірковує пані Лариса.

Нагадаємо, в часи, коли мер Ніжина Олександр Кодола ще був народним депутатом, він «вибив» із держбюджету на нікому не потрібний «октаедр» у центрі міста (металевий арт-об’єкт золотого кольору у вигляді відповідного багатогранника. — Ред.) субвенцію в розмірі 800 тисяч гривень. Навряд чи на той час реабілітаційний центр мав кращий вигляд, ніж нині. Що казати: не так давно «задля збільшення туристичної привабливості» в Ніжині встановили сенсорний інформаційний стенд, який обійшовся бюджету (щоправда, державному) в майже 200 тисяч гривень. Натомість на облаштування життєвого простору для поранених військових, які захищають Україну і Ніжин зокрема, коштів не знайшлося ні в держави, ні в міста. Обурені містяни пропонують поставити в кабінеті градоначальника унітаз без бачка замість дорогого шкіряного крісла, купленого на гроші платників податків.

Зрештою після побаченого жахіття ніжинська волонтерка зателефонувала до профільного заступника мера Ірини Грозенко, і буквально того ж дня на вході до відділення з’явився пандус. «Обіцяють навіть унітаз та бойлер. Побачимо...» — прокоментувала Лариса Жукова.