• Неоголошена війна

Територію доводиться «вигризати»

Михайло ВЕДМІДЬ.

У ПОНЕДІЛОК, 17 липня, речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат повідомив, що перша група українських пілотів виїхала навчатися управляти багатофункціональними винищувачами F-16. Подія, без сумніву, важлива. Та все ж не вона стала того дня головною і, можна сказати, знаковою для подальшого перебігу російсько-української війни. А такою експерти вважають підрив Керченського мосту в ніч проти понеділка. Згодом повідомили, що це була спецоперація СБУ та ВМС ЗСУ — об’єкт атакували надводними дронами. А знаковість цієї події полягає не стільки в самому її факті (вперше цей міст підривали торік улітку), скільки в тому, що ми таки «можемо повторити».

Зухвалість ЗСУ обурила кремлівського диктатора. Путін пообіцяв дати «адекватну» відповідь. Після чого чотири дні (точніше, ночі) поспіль на Півдні України гриміло, гуркотіло і горіло: ворог атакував ракетами Х-22, Х-59, «калібр», «онікс», «іскандер», а також іранськими дронами-камікадзе типу Shahed портову і промислову інфраструктуру переважно Одещини та Миколаївщини. А заодно і житлові квартали, культові споруди, музеї, пам’ятки архітектури, культури і мистецтва тощо. Пошкоджено інфраструктуру портів Одеси й Чорноморська, яка була задіяна в експорті українського зерна. Збитків — на мільйони й мільйони, не кажучи вже про загиблих та поранених цивільних громадян.

Чого хотів досягти цими варварськими обстрілами володар кремля? Залякати українців? Змусити їх припинити всі спроби атакувати Крим і забути про його визволення військовим шляхом? І чого досяг? Про це свідчать дії Сил оборони на півострові, де протягом минулого тижня кілька разів лунали вибухи на аеродромах і складах боєприпасів. А далі, за словами представників вищого військово-політичного керівництва України, на кримських апологетів «руского міра» чекають набагато серйозніші випробування і, м’яко кажучи, дуже невеселе майбутнє.

Так, у п’ятницю, 21 липня, беручи участь в Аспенському (Каліфорнія, США) безпековому форумі, Володимир Зеленський заявив: «Кримський міст— це не лише логістичний шлях, а й дорога, яку щодня використовують для постачання на війну боєприпасів… Зрозуміло, це є нашою метою: будь-яка ціль, що несе війну, а не мир, має бути нейтралізована». Зеленський також підтвердив намір визволити увесь тимчасово окупований Крим. «Це наша суверенна територія, невіддільна частина нашої держави», — наголосив він.

Президентські слова і наміри підтримав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний в інтерв’ю The Washington Post. «Щойно в мене з’являться засоби, я щось зроблю. Мені начхати — ніхто мене не зупинить», — наголосив генерал. Як зазначає видання, така заява пролунала нібито на тлі побоювання деяких західних чиновників «щодо реакції президента рф володимира путіна, якщо українські захисники зможуть розпочати звільнення півострова».

Також Залужний сказав, що «на війні можна і потрібно вбивати ворога на його території». «Якщо наші партнери бояться використовувати свою зброю, ми будемо вбивати зі своєї. Але лише стільки, скільки буде необхідно», — так висловився генерал.

Утім, у ці плани може втрутитись і нашкодити їм претендент на місце кандидата в президенти США від Республіканської партії експрезидент країни Дональд Трамп. Вірогідність того, що він знову всядеться у президентське крісло, існує. Раніше Трамп неодноразово заявляв — мовляв, у разі його обрання він зупинить російсько-українську війну за 24 години. І для цього йому буде достатньо поговорити телефоном із путіним та Зеленським. Багатьох спостерігачів цікавило, що ж саме він сказав би путіну та Зеленському, аби протягом доби зупинити війну, якими аргументами послуговувався б.

І ось нарешті в інтерв’ю телеканалу Fox News Трамп дещо деталізував: «Я дуже добре знаю Зеленського, і я дуже добре знаю путіна, навіть краще. І в мене були хороші стосунки, дуже хороші з ними обома. Я б сказав Зеленському: «Досить (англ. «no more». — Ред.). Ви повинні укласти угоду». Я б сказав путіну: «Якщо ви не укладете угоду, ми дамо йому дуже багато. Ми [дамо Україні] більше, ніж вони коли-небудь отримували, якщо доведеться». Я укладу угоду за один день. За один день».

Відтак зрозуміло, що основним аргументом Америки у примусі росії до завершення війни є надання Україні необмеженої, переважно військово-технічної, допомоги. Бо головне у нас є: це кількасот (за деякими оцінками — близько мільйона) чоловік особового складу армії. Причому більшість із них високопрофесійні, бо мають неоціненний скарб — бойовий досвід, або ж пройшли військову підготовку на базах НАТО в Європі та за океаном. Недарма останнім часом говорять, що на сьогодні ЗСУ є найсильнішою армією в Європі.

Розуміють це і в адміністрації Байдена. Але трохи, як стверджують деякі експерти, притримують повноцінне постачання високотехнологічного озброєння до наступного року — ближче до президентської передвиборної гонитви, щоб мати з цього ще й політичний зиск. У кожного свої інтереси.

Тому й існує така думка: якщо б НАТО на чолі зі США на цей час надали ЗСУ все, що вони просять (ескадрильї винищувачів F-16, далекобійні ракети АТАСМS, достатню кількість танків, артилерії та боєприпасів), то, за словами, якщо не зраджує пам’ять, Валерія Залужного, наші Сили оборони визволили б усю окуповану територію протягом «не тижня — двох». Проте поки що доводиться «вигризати» свою землю з допомогою того озброєння, яке маємо, зокрема, на жаль, і ціною людських утрат.

Наприкінці минулого тижня заступник міністра оборони України Володимир Гаврилов наголосив, що Сили оборони щодня просуваються вперед: «Десь на 100 метрів, десь — на кілометр. Щодня ми вигризаємо нашу територію, ми вигризаємо першу і другу лінії оборони там, де росія змогла щось побудувати».

На вже згадуваному Аспенському безпековому форумі Володимир Зеленський розповів: «Через те що ми розпочали трішки пізніше,.. був уповільнений початок контрнаступальних дій: ми не хотіли втратити наших людей, а військові не хотіли втрачати техніку. На сьогодні ми наближаємося до того моменту, коли ці дії можуть стати трішки швидшими»…