Встигнути допомогти

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото автора.

Водій Барського відділення екстреної медичної допомоги 33-річний Павло Шелест (на фото) здобуває професію «екстрений медичний технік» у Могилів-Подільському фаховому медичному коледжі.

РОБОТА на «швидкій» — родинна справа Шелестів. У цьому ж колективі трудиться водієм і батько Павла Анатолій Іванович. Їхній загальний трудовий стаж становить 31 рік, а це сотні виїздів на виклики, сотні врятованих людей і стільки ж зарубцьованих на серці відміток про чужу біду… Батько і син Шелести належать до «універсальних бійців», які першими прибувають туди, де потрібна медична поміч. Встигають навіть тоді, коли рахунок іде не на хвилини, а на секунди. Така вже їм відведена швидкісна роль у командній відповідальності за людські життя.

Павло пишається своєю причетністю до медицини, бо з дитинства мріяв стати лікарем, але так вийшло, що він єдиний у колективі рядовий водій із дипломом про вищу освіту: свого часу закінчив Національний транспортний університет. Та виявляється, що й цього замало — тепер опановує нову спеціальність.

_{Навчають водіїв «швидких»}

У рамках медичної реформи Могилів-Подільський фаховий медичний коледж став єдиним в області та одним із трьох споріднених навчальних закладів України, в яких розпочато підготовку екстрених медичних техніків.

«Це нова спеціальність, яку, за рішенням МОЗ, до 2025 року мають здобути всі водії «швидкої допомоги», — розповідає директор коледжу заслужений працівник охорони здоров’я України Володимир Кордон. — Чим це важливо? У фельдшерів та лікарів «швидкої» з’являться надійні професійні помічники, які матимуть усі навички надання невідкладної допомоги, комунікації з іншими екстреними службами, сортування постраждалих у зоні масових уражень. Навички серйозні, адже вимагають автоматичного відтворення і швидкої орієнтації. Тримісячна програма розрахована на теоретичний курс: опанування азів анатомії, фармакології, інформатики, — та виробниче навчання на базі коледжу і практику у своїх філіях екстреної медичної допомоги. Після кожної теми — тестування. Разом із нашими викладачами навчання проводять фельдшери Могилів-Подільської станції ЕМД, які пройшли відповідні курси.

Слухачі засвоюють практичні вміння з оцінки стану пацієнта, невідкладної допомоги, реанімаційних заходів тощо. У порятунку життів курсанти не новачки, бо вже не один рік працюють в «екстренці». Найстаршому — 53 роки, наймолодшому — 25. Усі без винятку відповідальні в навчанні та вмотивовані».

«Я дуже радію тому, що є такі курси. Наразі в наших бригадах виїздить здебільшого тільки фельдшер, і дуже важко одному медичному працівникові надати невідкладну допомогу в повному обсязі. Тому така підготовка водіїв необхідна, адже професійно підготовлений помічник зможе брати на себе частину складної роботи медика. Ці навчання ми проводимо з натхненням, позаяк бачимо, наскільки всі мотивовані», — додає викладач курсів головна фельдшерка Могилів-Подільської станції ЕМД Ірина Шикирява.

_{Перші біля біди...}

Із пані Іриною згодна завідувачка барського відділення екстреної медичної допомоги Ірина Мельник: «Сильні забої, переломи, кровотечі, висока температура, нестерпний головний біль та підозра на інсульт, знепритомнення, алкогольне сп’яніння, депресивні стани, стрімкі пологи… Перші, хто зазвичай починає рятувати людей, — це бригади екстреної медичної допомоги. Вони виїжджають на найрізноманітніші виклики в будь-який час доби, іноді ще й вислуховуючи негатив на свою адресу. Але все одно продовжують виконувати благородну місію з порятунку життів…».

Барське відділення екстреної медичної допомоги філії Жмеринської станції ЕМД налічує 34 працівники, з яких три лікарі, 14 фельдшерів, четверо диспетчерів, решта — водії. Тут працюють три виїзні бригади у чотири зміни, в кожній із яких — дві-три людини. Залежно від зміни бригада складається з лікаря, водія та фельдшера або лише фельдшера і водія.

За день відділення обслуговує пересічно близько двадцяти викликів, трапляється, й більше. На початку нещодавньої пандемії бригади не встигали повертатись, а їздили з виклику на виклик, якщо пацієнт не потребував госпіталізації.

За словами Ірини Мельник, дзвінків тоді було дуже багато. Люди боялися будь-яких симптомів. Проте найчастіше викликали «швидку» до дітей через підвищення температури. З часом викликів стало трохи менше, а на початку повномасштабної війни їх кількість знову збільшилася. В основному викликали до дітей із сімей переселенців. Люди прибували в громаду хворі, адже це була зима, холодно, деякі тривалий час сиділи у підвалах, ще й серед великого числа таких же страждальців. Крім застудних та вірусних захворювань, частими були випадки неврозів, серцевих нападів. Тепер, на щастя, хворіти стали трохи менше…

Трудовий колектив Барського відділення екстреної медичної допомоги згуртував спеціалістів, які живуть своєю професією, і найбільша радість для них — якщо встигли допомогти, а найкраща похвала — коли люди дякують за роботу.

Редакція «Сільських вістей» вітає медичних працівників з їхнім прийдешнім професійним святом, яке віднині відзначатиметься 27 липня. Сил, здоров’я, всіляких гараздів! Усім нам витримки і скорішої Перемоги!